Взятки деворы. 6. Перевод книги Н. Николаевой

      
      Автор:Надя Николаева.
      Перевод на украинский язык Марины Захарчук.


                ВЗЯТКИ ДЕВОРИ.

      Сьогодні вівторок страстного тижня. Закінчилася літургія передосвячених  дарів.  Виходжу на вулицю  й бачу. Навпроти каплиці по дорозі бігає хирлявий після зими заєць. Два мисливці у військовому камуфляжі з рушницями  напереваги йдуть на нього полювати в прилеглий ліс.  На паску мисливці  хочуть їсти бідного зайчика. А він теж, імовірно, хоче жити і їсти. Кинувся  до мене , я відкрила хвіртку, бідне чотириноге швидко прошмигнуло й зникло в купі дров. Двоногі  гордо прошагали мимо. Мені схотілося помолитися Богородиці, щоб вона вблагала свого Сина  допомогти з їжею сім'ям мисливців, і залишити зайчикові життя. Не знаю,  чи врятується мій  знайомий зайчик.  Чи дійде молитва наяву?  Чи це трапляється лише у ві сні?

      Один раз мені приснився сон. Напередодні довго молилася й просила не за себе. Утомилася, знесилила й заснула. Сниться, що я сиджу й бачу себе сплячою. З неба на моє тіло опускається хмара. Усе більше й чистіше виглядає в міру наближення. Раптом із хмари з*явилася боса жіноча стопа, потім друга. Потім проявилася фігура жінки. Вона підійшла до мене, що спить, схилилася, уважно подивилася, повернулася й мовчачи пішла по хмарах, як по щаблях сходів. І в цьому сні мені було видно, що вона йшла довго й далеко. Дійшла до спорудження, схожого на веранду або альтанку. Там сидів чоловік. Перед ним на столі лежала величезна книга. На її сторінках були записані імена людей, і крім них більше нічого. Чоловік читав усі імена підряд, перевертав сторінку й читав далі. І я чомусь знала, хто цей чоловік, і що жінка – його мати. Вона зупинилася біля сходів веранди й у мовчанні очікувала, поки він сам зверне на неї увага. Через якийсь час він відволікся від читання й очікувально подивився на неї. Вона сказала:
 
     -Там ця знову молиться. Що з нею робити?
Він нічого не відповів. Підніс вказівний палець  до порожнього рядка, і там з'явилося, нібито написане вогнем, моє ім'я. І я чомусь зрозуміла, що воно записано в Книгу Життя.
 
      Можливо, зайчик відчував це, тому й побіг за порятунком до мого двору.