Взятки деворы. 9. Перевод книги Н. Николаевой

         
      Автор:Надя Николаева.
      Перевод на украинский язык Марины Захарчук.


                ВЗЯТКИ ДЕВОРИ.
      
      Шукаю Бога усередині себе. Якщо всі люди по образу й подобі, виходить, я теж. Бог є любов. Шукаю любов усередині себе. Коли мене зраджують і боляче ранять, намагаюся терпіти нестерпне. Чому Батько допустив, щоб його син, Ісус, так жорстоко страждав і був катований людьми й розп'ятий нізащо? Основна маса людей – це юрба, вона зберігає залишки стадних інстинктів, дружно збивається в ряди гнобителів, навколо того, кого принижують, таким чином намагаючись заспокоїти своє сумління. Тебе б'ють, шпиняють, зневажають, злословлять, принижують – виходить, ти поганий. Грішний. А я теж грішний, але видно, грішив менше тебе. Тому ти покараний, а я ні. І я можу стати в ряди тих, що б*ють, що плюють. Я з ними. Не дзвони мені більше. І не приходь до мене. Раптом на мене впаде тінь, що відрізняється від тіней юрби. Господи, Господи! Нічого не розуміє юрба, крім болю. Довелося тобі страждати за всіх, за юрбу, за масу, за «малу череду», але все-таки, череду. Вони розуміють лише одне – біль. Коли боляче, тоді погано. Тому прагнуть уникати болю. Той біль, що переніс, перестраждав Ісус Христос в останні дні свого земного  життя, жодна людина не змогла б витримати. Юрба повинна була зрозуміти, що тільки Богові таке можливо. Тому й приготовлений був на страждання син Божий і син людський і так довго катований, щоб дійшло до кожного – таке  витримати може тільки Бог, значить Ісус – Бог.
      
       Чи варто шукати усередині себе одну любов?  Чи можна з точністю сказати, що це справжня любов, а не пристрасть? Чи не легше знайти в собі біль? Такий біль, щоб не можна було перетерпіти людськими силами? Любов і біль – сестра і брат. Кого любимо, заради того страждаємо, упадаємо за нього усією душею. А він не бачить, що це Бог відвідав його, це Бог через мою душу ходить поруч з ним. А він не бачить. І  тоді бог робить йому боляче. А людина спрямовує весь свій гнів на мене, людину. А мав би Бога розпізнати.
      
      Коли люди завдають мені болю, я радію, це Господь мене відвідав. І караюсь : це ж треба було так закам*яніти, щоб довелося стукати в двері моєй душі через біль?  І тоді подумки дивлюся у дверцята болю і тихенько, тихенько, по купинам, щоб гостя не відлякнути, щоб ненароком не стукнути дверцятами, що відкриваються : «Господи, Ісусе Христе, сину Божий, помилуй мя, грішну».
      
      Хочеш знайти Бога усередині себе – дивись в свій біль і молись, Він там, Він – цей біль нелюдський. Перенесеш – значить ще одна крапка  Бога в тобі відкрилась.  Хочеш Бога більше – готуйся до страждань.