Барокко

Манірність. Велич. Не люблю барокко! –
Старезний замок. Аж занадто нудно!
Вгодований амурчик круглим оком
На мене дивиться. Немов би ненароком
Одежу скинув. Поряд, привселюдно
Цілуються такі собі химери,
А вже розкуті!.. А які манери!..
Обвішана вінками та стрічками
На камінь прилягла товстенька пані,-
Лежить, стриножена, запуталась в ліані,
Підперла голову безвольними руками .
Над нею теж амури. Голі й босі,
Вплітають квіти у її волосся…
Грайливо цілиться товстенькою стрілою
Мені чи в серце, а чи прямо в око
Іще один. Такий же. Товстощокий
Амур. Знайшов мене, аби колесувать?!!
Дуреп багато. Мріють покохати!
А я не стану серце підставляти,-
Навiщо цей сюжет із хрестоматій?
Одна зостануся ще й буду винувата,
І стану знов і знову вибачати.
Ні! Геть, товсуне! Про кохання знаю,
Що і до чого.Пристрасть…Пустота.
Пірну у зваби озеро прозоре,
А вирину, побачу пінне море!
…Нараз відчула :в серці пророста
Якась перлина. Це таки кохання.
Я думала, стріляло навмання!
Я думала то дурь і пустовня!
 Та млость і втома тулиться до вуст,
І тіло повниться забутих геть спокус.
Попав таки, товстенький коротун
Стрілою в серце. Кам яний пустун, -
Тебе - я бачу -, недооцінила.
Не просто так серденько моє нило.
Не просто так я не люблю барокко
І янголів, що цілять в серце. В око…
І тих жінок,- товстеньких,млявих, хтивих…
Сміється янголя : «Так ти ж хотіла
Всього того,ану, розповідай,
І серцю хворому хоч трохи волі дай,
А я тобі , дурній допоможу!»
Я – з замку кинулась! Від замку, до дороги.
Стрілу жбурнула кам яну під ноги.
Та – пізно! Вже закохана хожу!


"Розы, каллы" Серия "Цветы Украины", автор Нелла Волконская.Акварель, гуашь