Донжуан

Кожного дня, кожної ночі, вечора ранку, вони думають про тебе, ти залишив у їхніх серцях великі шрами, рани, які щодня поливаються кров’ю, ти годуєш їх надією, ти дариш їм радість, яка скоро переросте у сльози, ти дариш мрії, які скоро розвіються, як прах над морем.  Вони захоплюються твоїм тілом, твоїм кудрявим волоссям, твоїм голосом, твоєю солодкою брехнею, твоїми блудними і звабливими очима, твоїми вологими вустами. Він любить голосну музику, гарних дівчат, дорогі автомобілі, посмішки, увагу, Машу, Наташу, Свєту, Вірю, Іру, Маріну, Оксану і Уляну, але ц не весь список, більше імен згадати просто не в силу мені, всі дівчата такі похожі, стрункі ноги, пишні груди, тонка талії, красиві губи, кілограм косметики і короткі спідниці, топіки і легка хмільна посмішка. Щодня нова компанія, щодня не вірні друзі, прості люди, які люблять за тобою упадати, бо з тобою завжди безліч позитиву, красивих дівчат, увага, фото в інтернеті, шалене обговорення, хороший піар, популярність, шалені короткострокові романи, інколи і на одну ніч.
Ти багато п’єш дорогого вина, куриш цигарки і кальян, сидячи на шкіряному дивина в якомусь нічному клубі, спостерігаючи за масами танцюючих красивих дівчат і обираєш собі найкрасивішу і найневиннішу, яку ти охмуряєш своїм п’янким шармом, а вона така мила і невинна вірить твоїм в тисячний раз повторюваним словам, все ішло як завжди, в тисячний раз по старому плану.
Вона танцювала цього вечора тільки для нього, її ніжно рожевий сарафан розлітався на різні сторони,  вона була похожа на квіточку, балу красива як ніхто, довге  русяве волосся, темно карі оченятка, так і світилися від щастя, темнувата шкіра, легкий природній загар, струнка фігура, він Аліни просто важко було відірвати очей. Вони сиділи коло барної стійки, пили «візки з колою», сміялися, розважалися, Він розказував цікаві історії з його життя, яких насправді не було, захоплення, якими він не захоплювався, книжки, які він не читав, музику яку він не слухав. Він умів гарно «замилювати» очі дівчатам, до кожної був свій особливий підхід, він безкінечної брехні, та малювання щоразу нового персонажа, ліплення себе як нової особи, почуватися на висоті, бути королем, доставляло йому неймовірне моральне задоволення, задоволення перемоги. Обмінявшись номерами він впився в її блідо рожеві уста, від чого вона відчула сором і відразу, але водночас і насолоду, так він цілувався божественно.
Коли ж настав ранок, точніше полудень, Аліна чикала від таємного незнайомця дзвінка, навіть двох банальних, але приємних слів « доброго ранку», а натомість отримала тільки  похмілля від віски і коли ( так як вона ніколи не пила)  і шалену головну біль.  Романтична  зустріч, знайомство, розвіялося в раз, вона зрозуміла, що вона просто була дівчинкою на ніч, і стало якось дико і противно на душі, таке відчуття, що ти мов ганчірка, якою витерли бруд і викинули, використали.
Він грав на гітарі, співав прекрасні пісні про любов. А що ж таке любов і сам не знав. Він знав тільки нічне кохання, коли з’єднувалися в поривах страсті тіла, обливалися від страху холодним потом почуття, їх тіла тремтіли від задоволення, а руки спліталися мов у молодожонів перед вінцем і відчуття страху подальшого життя, відчуття неба і землі, шуму води і співу пташок, піднесення до веселки, так і хочеться ввібрати в себе всі її барви, неземне задоволення, ейфорія, міражі… він правив своїм придуманим світом, а це досить легко робити. В нього були думки, які він любив красти у розумних людей.
Він мав свій гурт, який виконував запальну і шокуючи рок музику, де він був солістом. Порвані джинси, кожана куртка, футболка з назвою їхнього гурта, гітара, голосний спів і всі фанатки були його, вибирай хоч до схочу, мотоцикл, швидкість, драйв. А друзі, братани по гурту, шкірянки, шкіряні штани, або мов моряки, їхні виступи, це просто як дике і невгамовне шов, дикі крики, стрибки, вогонь, аж застигає в жилах кров. Вони завжди ламали посуду дивних фраз. Вони правда співали не на нашій рідній мові, бо давно продали свої душі не нашій державі, вони її в собі вже давно вбили, задушили. Але все рівно в них майбутнього немає, навіть якщо вони стануть в повний ріст, до зірок вони не достануть.
Так, поїхавши на море, приставав до самих сексуальх дівчат на пляжі, угощаючи їх прохолодним морозивом, або соком з льодом, йому подобалося, коли вони льодом проводили по своєму тілу.
І на ньому утворювалися, так звані мурашки, вони аж у самого «мАчо» бігли по спині від задоволення. А коли він заходив у воду, то подобалося ненароком  зачапатися за шнурки верхньої частини купальника і щоб вони спадали з красивих дівиць. Тоді ниряти під воду і спостерігати за їхніми прекрасними опуклостями, персами. От жіночі перси його зводили з розуму…  також він любив брати з собою гітару на пляж і співати для прекрасних дівиць, цим мов б приманюючи до себе русалок і німф, задовольняв їх потреби дном, а вони його ніченькою, деяких він навіть не пам’ятав ім’я, деяких навіть на зовнішність, не те, що б особливості, або характер, або погляди.
Для нього дівчата, жінки, просто були як іграшки для власного задоволення, а для нас, він був прекрасним принцом, який говорив нам речі, які ще не говорив ніхто. В нього життя – це просто прекрасна пісня і задоволення, ейфорія.
Але одного прекрасного дня, зустрів він ту, одну єдину і неповторну, яка залишила в ньому рани на завжди і його сумління гризе по сьогоднішній день, за його зверхню поведінку, його важко ранили її сльози, про які він не знав і просто догадувався, вона стало йому другом, але він забув про неї, і вважає її знову ворогом, хоча глибоко в душі любить, як і всіх інших дівок, він боїться спричиняти їй біль, бо вона чиста, свята, вона просто ідеал для нього, він просто оспівав б її як,би не закохався по справжньому. Вона одна єдина, вона знала про все, як він жив, що пив і що їв, але він дурак, було краще, було б легше, просто не лякати своїм пиятством, цигарками, диким сексом і палкими поцілунками, це мов його захисна реакція від світу, він вважав її ніким, поки вона не залишила його сама і на серці враз стала рана, він відкривав їй по трошки свої карти. Життя не таке прекрасне нашого донжуана, друзі ненавиділи його, а дівчата яких покинув проклинали, неповноцінна сім'я, сльози матері, нещасливий він, тихими ночами він просто закривався в своїй комірці і писав вірші, писав пісні, про хороше життя і про палке кохання,яке він не відчував і не відчує ніколи у житті. Він писав про кохання, але не таке, як наше, а про бурне і палке, але швидко минуще, писав про почуття, співав жалібні пісні і готовий був померти тільки б відчути щастя справжнього буття, а не штучно видуманого ним персонажа.
03.07.10.