Сугубофiолетовi Нiсенiтницi

На початку восьмидесятих серед молоді міста Києва була популярною безглузда, як на мій погляд, фраза «А мне сугубо фиолетово» або українською «А мені сугубо фіолетово». Перекладалося це так «А мене це не обходить, а мені все одно». Фраза так же несподівано зникла, як і з’явилася, але осад залишився…

Не достатньо критичне або зовсім некритичне сприйняття інформації є живильним субстратом для різного роду псевдонаукових міфів та нісенітниць. Люди, що читають жовту пресу та бродять по Інтернету постійно натикаються на інформацію, яка є, м’яко кажучи, недостовірною, але яку читачі ковтають без найменшого натяку на критичність. Принагідно, слід зазначити, що деякі з нісенітниць тиражуються науково-популярними книгами.

Візьмімо , на приклад, твердження, що 70 відсотків інформації під час спілкування людина засвоює через невербальний канал (пози, міміка, жести) , через пара вербальний канал (інтонації, тон та висота голосу і т.д.) 23 відсотки і лише сім відсотків інформації припадає на суто вербальний канал (фрази, слова). Достатньо послатися на «дослідження вчених» і люди ковтають подібну нісенітницю без жодного спротиву зі свого боку. А подумати? Поставити просте запитання: «а нащо ж тоді вчити іноземні мови, якщо тільки сім відсотків у спілкуванні припадає на слова та фрази?». Питання в тому, чому люди не ставлять таких простих запитань? Чому вони вдають, що голий король одягнутий в коштовні шати? Відповідь дуже проста. Люди в своїй масі – істоти , які піддаються соціальному навіюванню, в основі якого є найпотужніший сугеренд – його величність авторитет. В суспільстві, де наукова думка, одягнута в оболонку «британські(американські, японські і т.д.) вчені» є авторитетною, все, що слідує за цією вступною фразою, долає фільтр «критичного мислення». Після цього можуть народжуватися твердження на кшталт:

• «в ході інтенсивного спілкування людина в середньому бреше двісті разів на добу»;
• «в середньому чоловіки думають про секс кожні п'ятнадцять секунд»;
• «лише п’ятнадцять відсотків жінок можуть відчути оргазм»;
• «ҐМО продукти змінюють ґенний код людей та тварин, що їх споживають »
• «в 2012 році діти-індіґо змінять обличчя нашої цивілізації»

А насправді, навіть патологічний брехун не здатний збрехати стільки разів на добу. Максимальна кількість цілковито вигаданих історій, яку продукує патологічний брехун за умови наявності аудиторії не перевищує 50.

Якщо вірити другому твердженню, то молодий викладач, який читає лекцію має 360 разів подумати про секс поки він стоїть перед аудиторією. Виникає питання як за такої інтенсивності концентрації на статевих питаннях, він може взагалі вивести «формулу тонкої струни»?

Нісенітниця під номером три вимагає таких запитань: що називати оргазмом у жінок, як вони його демонструють, наскільки жінка здатна відверто говорити на цю тему в залежності від національності, віро сповідування, віку, шлюбного статусу і так далі. Гадаю, що дослідивши ці питання ми отримаємо зовсім інше число.

Проблема ҐМО цілковито паразитує на невігластві широких прошарків Інтернет аудиторії та споживачів жуйки від СМІ. Справа в тім, що ті, хто боїться аби кляті ҐМО продукти, не дай Боже, не змінили їх ґенотип, забувають одну просту річ: людина споживаючи продукти харчування засвоює білки, жири, вуглеводи та  мікроелементи, які містяться в тих продуктах. Щоб призвести до мутацій, які впливають на ґенні зміни треба щоб організм був під впливом токсинів або жорсткого радіоактивного випромінювання. Якщо ҐМО продукти не містять радіоактивних речовин та токсинів вони не здатні вплинути та ґенотип. Якщо Ви їсте помідори, в чиїх ДНК є ґени риб, у Вас не виростуть плавники та жабра. Так само як, випивши козиного молока, у Вас не виростуть роги…

Тема дітей-індіґо має всі ознаки всесвітньої істерії. Ось коротка довідка з Вікіпедії «Діти індиго — термін, введений екстрасенсом Ненсі Енн Тепп для позначення обдарованих дітей, які, на її думку, мають ауру кольору індиго. Широку популярність термін отримав в кінці 1990-х завдяки згадках в джерелах, що мають відношення до руху нью-ейдж. Дітям індиго приписують безліч різних властивостей, починаючи від високого рівня інтелекту та закінчуючи телепатичними здібностями. Стверджується також, що «діти індиго» представляють собою «нову расу людей». Явищу «дітей індіго» були присвячені декілька фільмів і велика кількість книг.» Остання фраза пояснює все. Діти-індіґо – творці нової індустрії. Не секрет, що у світі багато людей, які охоче вірять у різні чудасії. Річний обіг від продаж книг, фільмів, семінарів, прав на показ шоу з цієї теми лише в США вимірюється десятками мільярдів доларів. Для цієї аудиторії думка відомого екстрасенса така ж авторитетна, як для напівосвічених людей думка «британських вчених». Головне щоб картинка була гарною. Уявляєте: обдарована дитина, а над нею фіолетове сяйво. У вас гіперактивна дитина з синдромом дефіциту уваги, Ви, замість того щоб лікувати її у серйозного дитячого невролога, ведете її на прийом до екстрасенса, а раптом Ваше дитя – «представник нової раси». Звичайно ж, тьотя-екстрасенс чи дядько-«білий чаклун» побачать над Вашою дитиною сяйво кольору індиґо з усіма наслідками, що з цього витікають.

Для того, щоб інтерес до дітей-індиґо не затухав в його пічку вкидають все нові та нові міфолоґеми. Остання «розшифровка віщування Майя» про радикальну зміну рас в 2012 році. Врятуються може так статися не всі, але діти-індиґо точно врятуються. Тому нумо на діагностику! А раптом!

Насправді, обдаровані діти були завжди і всюди. Не всім їм щастить стати Моцартами, Сальєрі, Ойстрахами, Фарадеями чи Тарковськими, але саме з них виростають видатні прозаїки, поети, вчені, лікарі та музиканти. Які кольори в спектрі їх аур переважають ми не знаємо і навряд чи в недалекому майбутньому дізнаємося, бо ефект Кірліан здатний зафіксувати лише ауру над кистями, але не над головою. Та і яка різниця який там колір, була б дитина обдарованою та батьки, які ту дитину здатні правильно виховати, але про це в наступному репортажі…