Цикл Гумовий св т

Мета циклу – показати, що наш світ втратив справжність. Показати це не на персонах а типах. Твоя справа любий читачу лише знайти свій відповідник.
Неприємного тобі читання.


ЧИНОВНИК

Це така дивовижна істота, яка діалектично поєднує в собі речі, які б здавалося б неможливо втримати в одній голові і в межах одного суб’єкта. Наприклад. Гордість і усвідомлення своєї важливості і розуміння своєї нікчемності в порівнянні з системою, яка втілена в начальнику. Дійсно. Нікчема трієчник в школі, ніякий спортсмен, нуль в ліжку – стає „собою” в чорному костюмі і окулярах за столом з ДСП і портретом чергового президента на стіні за ним. Усвідомлення влади, абсолютно незаслужено добутої робить його мало не надлюдиною в очах шкідника який прийшов за справкою в його пропахлий пліснявою і паскудною кавою кабінет.
Трагедія його існування – в тому, що людська природа має таку цікаву властивість. Людина може обдурити кого завгодно, навіть бога, але не себе саму. Тому коли він йде додому після 8-9 годин володарювання світом. Коли проходить повз скверики в яких, як горобці, товчеться молодь він розуміє, що його світ – ГУМОВИЙ. Він зрісся зі своєю ілюзією світу, як матрос летючого голландця з кораблем, він втратив душу і продав своє посмерття за хабара.

ЛІКАР

Нещасна істота. Так думає більшість. Істота, яка експлуатувала симулякр навчання 8 років в університеті, пережила невимовні приниження в інтернатурі, виносила гівно з-під паралізованих бабунь. А потім коли хтось з тих бабусь переставав гадити по причинах об’єктивних і від бабуль незалежних, в фігуральному сенсі був змушений жрати їхнє гівно, бігаючи по п’ять разів до чиновника, щоб довести, що бабулі ніхто не допоміг в тому числі і сам майбутній лікар, покинути сей грішний світ.
І от. Довгожданий диплом і приємна районна поліклініка з облупленими стінами, церберами-сторожами і безкінечними чергами хворих і симулянтів. Прострочені цукерки за липові довідки, 100 грн за несправжні лікарняні і 200 грн за санаторні направлення. ОЙ, вибачте це ціни 10річної давності, зараз замість „грн” читайте „USD”.
Білий замизканий халат, симпатична сестричка над якою можна знущатися, бо вона в інтернатурі. А також хворі межа знущання над якими залежить тільки від вартості телефону хворого.
Він ніби бог Асклепій. Він лікує вас з нічев’я, бо нібито тільки тоді це робить коли йому хочеться, начебто це не його обов’язок. Паралельно він принижує тому, що у вас немає вибору, немає іншого лікаря, окрім нього. Таке враження що його робота писати свої каракулі а не лікувати людей.
І ось приходить мить коли він сам потрапляє на лікарняну кушетку і ні, щоб дати людиноньці здохнути. Так його рятують і повертають в „стрій” нібито лікувати людей. Нібито... Нібито...
Йде він з роботи і за зачиненими дверима кабінету залишає людей, з їх хворобами. Бо тепер до людських страждань і задоволень суто професійний підхід – „це чиясь робота” скажете ви. Ось і лікар спокійно спить забувши ножиці в чиємусь хребті. Бо це лише робота. У всіх бувають проколи. Крім того це ж гумовий світ. Не справжній.



ВЧИТЕЛЬ

Є кілька абсолютно відмінних типів цих істот. Та я хочу попрацювати з тим зникаючим типом, який не зважаючи на повільне, але певне вимирання сформував всіх нас. І продовжує впливати на наше життя.
Про них можна сказати  словами радянської автобіографії „изменялся вместе с линией партии”. На 80% абсолютно нікчемні істоти. Дріб’язкові і емоційно живучі цінностями 80х років. Ну ці хрусталі і трюмо ви маєте пам’ятати.
Це мало не єдина категорія істот на цій планеті яких не торкається еволюція. Бо в своїх знаннях і розвитку вони зупинились одразу як отримали свій диплом, років так з 50 тому. Але „изображать” вони продовжують. А чому ні? Ніхто ж їм не скаже, що вони більше не професіонали, а чи вони ними були? Що вони калічать дітей, бо переносять свої жлобські заздрощі на них. Бо їх обмежений інтелект і сумнівні моральні якості не можуть бути авторитетом навіть для дауна. Ніхто їм цього не скаже. То ж вони продовжують свою діяльність.
І ось приходить день коли його/її таки турнули. Таки дали орден і відправили на пенсію. Вона одна акі перст! Людину забувають і кранти. Бо її ніколи не існувало! Її просто не було. І в цьому винна лише вона сама.