Каяття
необхiднiсть каяття..."
І знову сум вужем вповзає в сіни
у чарці полив'яній - забуття,
на полині настояна горілка.
Десь там, за горами - життя
химерне і страшне,
а тут сопілка
тужливу пісню править про людину,
яка кохає, та любить не вміє...
Німіють ноги та вуста,
калина зазирає в причілкове,
що зменшилось то стану вічка...
Тьмяніє все довкруг
і гаснуть чоловічки**
* цитата з Оксани Доріченко
**чоловічок - зрачок, pupil
©2008 Святослав Синявський
Свидетельство о публикации №210071700692
Мене просто вразили слова - "про людину, яка кохає, та любить не вміє".
Любити, кохати - два різних дієслова, дві різні дії, дотичні, але розрізняються?
І така думка може і надихає на ліричні, трохи сумні роздуми, але сум цей легкий, бо вірш Ваш - прекрасний.
З повагою,
Елена Иваницкая 14.03.2011 20:37 Заявить о нарушении
Дякую за Вашу оцінку! Вона надихає!
Святослав Синявський 16.03.2011 15:42 Заявить о нарушении