Каяття

"I знову —
необхiднiсть каяття..."
І знову сум вужем вповзає в сіни
у чарці полив'яній - забуття,
на полині настояна горілка.
Десь там, за горами - життя
химерне і страшне,
а тут сопілка
тужливу пісню править про людину,
яка кохає, та любить не вміє...
Німіють ноги та вуста,
калина зазирає в причілкове,
що зменшилось то стану вічка...
Тьмяніє все довкруг
і гаснуть чоловічки**

* цитата з Оксани Доріченко
**чоловічок - зрачок, pupil

©2008 Святослав Синявський


Рецензии
Доброго дня, шановний пане Святославе.
Мене просто вразили слова - "про людину, яка кохає, та любить не вміє".
Любити, кохати - два різних дієслова, дві різні дії, дотичні, але розрізняються?
І така думка може і надихає на ліричні, трохи сумні роздуми, але сум цей легкий, бо вірш Ваш - прекрасний.
З повагою,

Елена Иваницкая   14.03.2011 20:37     Заявить о нарушении
Дякую, пані Олено! Вибачайте реагую з запізненням... Так дотичні але не тотожні...і комбінація "і кохаю і люблю" нечасто стрічається...
Дякую за Вашу оцінку! Вона надихає!

Святослав Синявський   16.03.2011 15:42   Заявить о нарушении