Громовержець. Сценарiй телевiзiйного фiльму

Премьєра фільму відбулася на луганському державному каналі ЛОТ 22 та 29 червня 2010 року.


Перша частина.

У 2010 році виповнилося 65 років перемозі у Великій Вітчизняній війні. І у цьому ж році виповнюється 90 років з дня народження одного з героїв тієї війни, двічі Героя Радянського Союзу, генерал-лейтенанта авіації луганчанина Олександра Молодчого.

Олександр Молодчий. Легендарний льотчик-бомбардувальник авіації далекої дії під час Великої Вітчизняної війни. Перший на тій війні прижиттєвий двічі Герой Радянського Союзу. Здійснив 311 бойових вильотів (з них 287 – нічних). За час війни налітав понад 600 тисяч кілометрів, з них 190 тисяч – над територією ворога, на голови якого скинув понад 200 тон бомб. Після війни дослужився до звання генерал-лейтенанта та стояв біля витоків створення радянської стратегічної авіації.

А починалося все в українському місті Луганськ де 27 червня 1920 року у сімї Гната Молодчого народився син, названий Олександром.

Дитинство та початок юності Олександра Молодчого припали на такий час, коли в Радянському союзі не було професії, популярнішої за професію льотчика. Тисячі підлітків по всій країні просто таки марили небом та мріяли про польоти.

Не залишився осторонь від цього захоплення і наш герой. Вже під час навчання в середній школі, у віці 13 років Сашко Молодчий почав займатися авіамоделізмом. На початку 1936 року його зарахували курсантом планерної станції Ворошиловградського аероклуба і одночасно призначили начальником його авіамодельної лабораторії. Шістнадцятирічний Олександр Молодчий виявив неабиякий хист до льотної справи і вже незабаром став планеристом-інструктором. Тієї ж весни Молодчий був включений до групи парашутистів і здійснив свій перший стрибок з парашутом.

А вже в наступному 1937 році він здійснив свій перший повноцінний політ на навчальному літаку У-2.
У-2. Легендарний «кукурузник». радянський літак створений для навчання льотчиків. Екіпаж 2 особи. Максимальна швидкість 150 км/ч. Максимальна висота - 3820 м. Дальність польоту - 430 км. Довжина літака -8,17 м. Розмах крила - 11,4 м. Переважна більшість радянських льотчиків розпочинали свій шлях у небо саме на цій невибагливій крилатій машині.

З 1938 року Олександр Молодчий стає курсантом Ворошиловградської 11-ї військової школи пілотів ВПС імені Пролетаріату Донбасу звідки випустився молодшим лейтенантом.
З січня по серпень 1939 року дев’ятнадцятирічний молодший лейтенант Олександр Молодчий опанував швидкісний бомбардувальник «СБ».

СБ або АНТ-40. радянський двохмоторний швидкісний бомбардувальник. Екіпаж 3 особи. Довжина 12,57 метри. Розмах крила 20,33 метри. Максимальна злітна вага 7,88 тон. Максимальна швидкість 450 км/год. Дальність польоту 2300 км. Максимальна висота польоту 7800 м. Максимальне бойове навантаження 600 кг бомб.

З вересня 1939 року по серпень 1940 року Олександр Молодчий служить молодшим льотчиком у 51-му далекобомбардувальному авіаполку в російському місті Курськ. А з вересня 1940 року він вже старший льотчик 100-го далекобомбардувального авіаполку, що базувався в місті Орел. Тепер бойовою машиною Молодчого став бомбардувальник ДБ-3.

ДБ-3. Радянський двохмоторний дальній бомбардувальник. Довжина 14,8 метри. Розмах крила 21,44 метри. Максимальна взлітна вага 12тон. Максимальна швидкість 398 км/год. Дальність польоту 3800. Радянський двомоторний дальній бомбардувальник. Екіпаж 4 особи. км. Максимальна висота польоту 8900 м. Максимальне бойове навантаження 2500 кг бомб.

З 1941 року — командир ланки 100 ДБАП в м. Орлі і заступник командира ескадрильиї 420 авіаполку особливого призначення (Вороніж — Моніне). Літав на бомбардувальнику Єр-2.

Єр-2 радянський двомоторний дальній бомбардувальник. Екіпаж 4-5 осіб. Довжина 16,23 метри. Розмах крила 21,65 метри. Максимальна злітна вага 13 з половиною тон. Максимальна швидкість 445 км/год. Дальність польоту 4100 км. Максимальна висота польоту 7700 м. Максимальне бойове навантаження 3000 кг бомб.

Після нападу на Радянський Союз нацистської Німеччини командування відступаючої Червоної Армії вирішило завдати хоча б символічного удару по столиці ворога місту Берлін. Хоча авіація Великої Британії на той час вже насилала на Німеччину сотні бомбардувальників, які скидували на німецькі міста тисячі тон бомб, Радянський Союз виділив для аналогічного завдання всього 12 важких бомбардувальників ТБ-7 та 28 дальніх бомбардувальників Єр-2. Пізніше ця кількість скоротилася до 10 ТБ-7 та 16 Єр-2.

10 серпня 1941 року Єр-2 молодшого лейтенанта Олександра Молодчого у складі вищеназваної групи мав вилетіти на бомбардування Берліна. Та не все сталося так, як цього бажав молодий льотчик.

Зі спогадів Олександра Молодчого:
«Вторая половина дня. Все экипажи в сборе. Узнаем о боевой задаче: ночью совместно с группой самолетов, взлетающих с острова Сааремаа, надо будет нанести бомбовый удар по Берлину. Задачу на боевой вылет нам ставил лично командующий Военно-Воздушными Силами РККА генерал П.Ф. Жигарев. Это еще раз подчеркивало всю важность задуманной операции. Указания были короткими: время взлета, состав боевых групп и маршрут полета. Мало кто из нас представлял, что ждет нас там, на маршруте, как действовать в особых случаях. Не имели мы сведений и о противовоздушной обороне противника как на маршруте, так и в районе цели. Еще сюрприз: будем взлетать не с бетонированной полосы, а с грунта.
- Как же так? - обратились к старшему нашей группы капитану Степанову. - Не годится это. Ведь и бомб столько. И полная заправка горючим.
Степанов в ответ только плечами пожал. А потом и сам высказал свое удивление. Но дискутировать у нас не было права: приказ есть приказ! И чей приказ!..".


«Тов. Водопьянову. Обязать 81-ю авиадивизию во главе с командиром дивизии т. Водопьяновым с 9.VIII на 10.VIII или в один из следующих дней, в зависимости от условий погоды, произвести налет на Берлин. При налете, кроме фугасных бомб, обязательно сбросить на Берлин также зажигательные бомбы малого и большого калибра. В случае, если моторы начнут сдавать по пути на Берлин, иметь в качестве запасной цели для бомбежки г. Кенигсберг. И. Сталин»...

Зі спогадів Олександра Молодчого:
«Неудачи начались на взлете. Нашему Ер-2, перегруженному бомбами и горючим, потребовалось взлетное поле большего размера, нежели предполагалось… С полным полетным весом я никогда еще не взлетал, но это не пугало. Боялся другого - как бы не отменили взлет. «Только вперед, - думал я, - на Берлин, через любые трудности и преграды».

Але перевантажений літак молодшого лейтенанта Молодчого не зміг як слід відірватися від закороткої злітної смуги грунтового аеродрому і, зачепившись колесами за край дренажної канави, бомбардувальник Єр-2 впав на землю.

Зі спогадів Олександра Молодчого:
«Последовал резкий, огромной силы удар. На некоторое время все - и небо, и земля - смешалось с пылью. В сознании было одно: сейчас, последует взрыв, и мы взлетим на воздух. Но не на крыльях самолета, а от наших же бомб. На аэродроме снова все попадали на землю, ожидая взрыва. Но его не последовало. Постепенно пыль улеглась, и к нашей машине подъехало несколько легковых автомобилей. Это командующий ВВС и сопровождающие его лица объезжали упавшие самолеты за пределами аэродрома. Выслушав мой доклад, генерал одобрительно похлопал меня по плечу и сказал:
- Молодец, лейтенант, своевременно убрал шасси.
Мою попытку объяснить, что шасси лежат в канаве, генерал уже -не услышал, он торопился к другому самолету».

Лише 18 вересня 1941 року молодшому лейтенанту Олександру Молодчому вдалося здійснити свій перший повноцінний бойовий виліт на тій війні.

Зі спогадів Олександра Молодчого:
«Экипажу приказано вылететь в район города Демянска Новгородской области. Погода была хмурая, осенняя, на редкость плохая. Поэтому идем над самыми верхушками деревьев. Отыскиваем заданный объект.
Вот тут-то впервые за войну я и увидел фашистов с воздуха...
Увидев наш самолет, фашисты стали разбегаться в разные стороны.
- Бросай бомбы! - командую штурману.
И кажется, что самолет, как грузчик, сбросивший с плеч тяжелую ношу, облегченно вздыхает. Машина рвется вверх. И тут раздается оглушительный треск: снаряд! Через мгновение еще удар. И еще. Один за другим.
Решение созревает мгновенно. Притворяюсь сбитым. Кладу машину на крыло, чтобы быстрее потерять высоту. А терять-то нечего.
С трудом у самой земли выравниваю самолет. Иду буквально по крышам. Беру курс на восток. Маневр удался. В дураках остались гитлеровцы. Кстати, позже я часто пользовался этим приемом: делал вид, будто меня подбили, и всегда мне удавалось обмануть фашистских зенитчиков».

Але цей обман ворога дався нашим льотчикам дорогою ціною. Після приземлення екіпаж буквально зойкнув від побаченого. Весь літак був продірявлений німецькими кулями і снарядами.
Та за якийсь тиждень літак було полагоджено і екіпаж Молодчого продовжив бойову службу. Та ще й як продовжив!

Вже через місяць після першого бойового вильоту, 22 жовтня 1941 року за зразкове виконання бойових завдань командування під час оборони Москви указом Президії Верховної Ради СРСР молодшому лейтенанту Олександру Молодчому було присвоєне звання Героя Радянського Союзу, а у грудні Наказом Народного комісара оборони СРСР — воїнське звання старшого лейтенанта.
У грудні 1941 року його авіаполк, що втратив 30 літаків із сорока, був переведений в тил на переформування і переозброєння новими літаками ДБ-3ф, майбутніми Іл-4.

ДБ-3ф або Іл-4. Екіпаж 4 особи. Максимальна швидкість 430 км/ч. Максимальна висота - 8900 м. Дальність польоту - 3800 км. Довжина літака -14,8 м. Розмах крила – 21,44 м. Бойове навантаження – 2500 кг бомб.

Але довго відсижуватися у тилу Олександр Молодчий не захотів. Опанувавши новий літак, він підбив ще кілька екіпажів на своєрідну «втечу» і здійснив несанкціонований переліт на фронт. Враховуючи складне становище на фронті, де кожний бомбардувальник був на вагу золота, Олександра Молодчого за здійснене свавілля карати не стали.

З січня 1942 года — заступник командира ескадрильї 748-го (колишнього 420-го) авіаполку АДД. А 26 серпня 1942 року здійснилася мрія Олександра – нарешті він зміг вилетіти на бомбардування Берлину.

Зі спогадів Олександра Молодчого:
«Тяжелые бомбы устремляются вниз. Летят советские бомбы на фашистскую столицу! Вот оно, возмездие!
Сотни орудий ведут огонь по нашему самолету. Бросаю машину из стороны в сторону, до предела увеличиваю скорость, но вырваться из зоны обстрела не могу. «Собьют, гады, - врезается в мозг мысль. - Успеть бы хотя радировать на КП о выполнении задания».
- Саша! - обращаюсь к радисту Панфилову. - Передай на землю: «Москва. Кремль. Товарищу Сталину. Находимся над Берлином. Задание выполнили».
Конечно, именно такой доклад мы не должны были передавать. Но вся неимоверная сложность обстановки, наше крайнее нервное напряжение сами продиктовали эти слова. Они шли от всей глубины сердца, от глубины сознания выполненного воинского долга.
Примерно через час слышу восторженный голос Панфилова:
- Радиограмма с земли!
- Читай!
- «Все понятно. Благодарим. Желаем благополучного возвращения. Сталин».

31 грудня 1942 року  — указом Президії Верховної Ради СРСР Президії Верховної Ради СРСР вдруге нагороджений  званням Герой Радянського Союзу.

Вспоминает Главный маршал авиации Голованов: «Под утро 1 января 1943 г. мне позвонил Сталин и сообщил, что указы на представленную к награждению группу личного состава АДД подписаны и что он поздравляет первого в АДД дважды Героя Советского Союза А.И. Молодчего и других летчиков, которым в первый раз присвоено это высокое звание, а также весь личный состав АДД с Новым годом и желает всем дальнейших успехов в боевой работе».

До цього моменту лише семеро людей мали були двічі нагороджені цим званням.

З березня 1942 року Олександр Молодчий вже носить погони капітана, а с 25 грудня 1942 року — майора.
З травня 1943 року гвардії майор Молодчий призначається командиром авіаескадрильї 2 гв. ДБАП. За цей час він зі своїм екіпажем бомбардував Кенігсберг, Данциг, Будапешт та інші ворожі цілі, наче небесний громовержець скидаючи на ворога смертоносний вогонь.

У серпні 1943 року полк Олександра Молодчого починає переозброюватися на американські ленд-лізівські бомбардувальники Б-25 «мітчелл».

Б-25 Мітчелл. Американський бомбардувальник середнього радіусу дії. Екіпаж 5 осіб. Максимальна швидкість 442 км/ч. Максимальна висота - 7600 м. Дальність польоту - 4300 км. Довжина літака -16,1 м. Розмах крила – 20,6 м. Бойове навантаження – 2700 кг бомб.

Першим опанував американську крилату машину Олександр Молодчий. подарунок союзників приємно вразив радянських льотчиків. По-перше він мав герметичну утеплену кабіну і тому під час польоту температура всередині була майже кімнатною. По-друге, він був легким в керуванні і добре озброєний. А по-третє, найбільш вразила наших льотчиків наявність на борту такої зручності, як унітаз, на кришці якого під час польоту розміщувався стрілець-радист.

Саме на такому бомбардувальнику з написом «Олег Кошевой» Олександр Молодчий літав до кінця війни.

З червня 1944 року по березень 1945 року Олександр Молодчий вже інспектор-льотчик з техніки пілотування 1-ї гвардійської Червонопрапорної Орловсько-Берлинской дивизии АДД. Настала пора передавати свій досвід молодим. Самому носію бойового досвіду на той час ледве виповнилося 24 роки.

З грудня 1944 року він вже підполковник, а з березня 1945 — інспектор-льотчик з техніки пілотування 1-го гвардійського Червонопрапорного Смоленського авіакорпусу 18 Повітряної армії.

За цей час ім’я Олександра Молодчого перетворилося на справжню легенду радянської авіації разом з іменами таких уславлених асів як Олександр Покришкін та Іван Кожедуб. Треба відзначити, що коли два останні тільки починали робити свої перші кроки у фронтовому небі Олександр Молодчий вже встиг стати Героєм Радянського Союзу. Потім, вже ставши двічі Героєм Олександр Молодчий ще двічі представлявся командуванням до присвоєння третьої геройської зірки. Перший раз 3 листопада 1943 року «за визволення Києва», а другий – 13 травня 1944 року – «за визволення України».

На жаль ці представлення залишилис не реалізованими. Але й без цих відзнак Олександр Молодчий довів всьому світу, що є справжнім героєм, готовим до повної самопожертви заради блага Батьківщини і свого народу.

9 травня 1945 року Велика вітчизняна війна, на якій так прославився льотчик Олександр Молодчий закінчилася.
Попереду у видатного аса буде ще багато видатних звершень і досягнень, у тому числі й генеральське звання.
Але то вже буде зовсім інша історія…

Кінець першої частини.



Друга частина

У 1920 році в Луганську народився хлопець, якому судилося в 22 роки стати двічі героєм Радянського Союзу. А в 42 – генерал-лейтенантом авіації. Який в 19 років опанував важкий бомбардувальник, щоб, трохи згодом, скинути бомби помсти на ворожу столицю та зробити вагомий внесок у загальну перемогу у Великій вітчизняній війні. І який після війни стояв біля витоків створення радянської стратегічної авіації.

1949 рік. На виконання рішення президії Верховної ради СРСР про встановлення на батьківщині двічі Героя Радянського Союзу Олександра Молодчого прижиттєвого пам’ятника в Луганську було урочисто відкрито бронзове погруддя видатного земляка.

Самому герою на той час виповнилося всього 29 років, але він вже носив на плечах погони полковника і був командиром 121-го гвардійського Севастопольського далекобомбардувального авіаполку Дальньої авіації на озброєнні якого були найновіші тоді в СРСР стратегічні бомбардувальники Ту-4.

Ту-4 радянський стратегічний бомбардувальник.
Екіпаж 11 осіб. Максимальна швидкість 558 км/ч. Максимальна висота – 11 200 м. Дальність польоту - 6200 км. Довжина літака -30,18 м. Розмах крила – 43,05 м. Бойове навантаження – 6000 кг бомб.

Ту-4, який надійшов на озброєння Радянської армії у 1947 році був точнісінькою копією американського бомбардувальника Б-29 «Суперфортрес». Коли під час бойових дій проти Японії один Б-29 здійснив вимушену посадку на Далекому Сході СРСР, він не був повернутий союзникам, а швиденько скопійований та прийнятий на озброєння під маркою Ту-4.

Цей акт інтелектуального піратства за сучасною термінологією дозволив СРСР зекономити значні ресурси і негайно отримати літак, що підходив для використання атомної бомби. Правда при копіюванні довелося перейти на дюймову систему вимірювання, а конструктори довго не могли вирішити, яку символіку малювати на крилах літака. Адже на Б-29 були емблеми ВПС США, але ж Сталін наказав скопіювати один в один.

Та якось це питання було вирішене і літаками ТУ-4 було укомплектовано перші зєднання новоствореної радянської стратегічної авіації.

Одним з перших в Радянській армії новий бомбардувальник опанував Олександр Молодчий.

З 1951 року Молодчий служить заступником, а з 1952-го командиром 22-ї гвардійської важкої бомбардувальної авіа дивізії Дальньої авіації у місті Бобруйськ.
 
У березні 1954 він стає командиром першої стратегічної авіа дивізії, що дислокувалася в місті Узин.

Стратегічна авіація радянського Союзу була створена для підтримки військового паритету зі Сполученими Штатами америки, які після Другої Світової війни із союзників СРСР перетворились на його головного потенційного супротивника.

В 1955 році тридцяти п’ятирічний полковник Олександр Молодчий отримує звання генерал-майора авіації.

У 1958—1959 роках він навчається в Москві в Академії Генерального штабу. А з 1960 року служить першим заступником командуючого 5 повітряної армії Дальньої авіації в місті Благовещенськ на Амурі.

У 1961 році генерал-майор авіації Олександр Молодчий стає командиром 8-го окремого важкого бомбардувального корпусу дальньої авіації.

Але навіть під час служби у дуже віддалених від його малої Батьківщини краях генерал Молодчий не забував про рідний Луганськ.

В березні 1961 року генерал Молодчий доводить, що все ще є стройовим льотчиком і особисто здійснює зліт реактивного бомбардувальника Ту-16 з грунтової злітної смуги Благовещенського аеродрому.
Ту-16

Радянський дальній Екіпаж 7 осіб. Максимальна швидкість 1050 км/г. Максимальна висота – 12 800 м. Дальність польоту - 5925 км. Довжина літака -34,8 м. Розмах крила –33 м. Бойове навантаження 8900 кг бомб.

Людині, не пов’язаній з небом дуже важко уявити що відчуває в польоті екіпаж важкого стратегічного бомбардувальника та його командир.

У 1962 році Олександр Молодчий отримує чергове військове звання генерал-лейтенанта авіації.
Через рік, у 1963 році молодчий здійснює перший зліт стратегічного бомбардувальника 3М з льодового аеродрому у Заполярї з повним бойовим навантаженням. Цей вчинок, як і багато інших Молодчий знову робить першим в історії вітчизняної авіації.

3М. Радянський стратегічний бомбардувальник.
Екіпаж 7 осіб. Максимальна швидкість 1050 км/г. Максимальна висота – 12 800 м. Дальність польоту - 5925 км. Довжина літака -34,8 м. Розмах крила –33 м. Бойове навантаження 4 ракети великої дальності.

Поступово радянська стратегічна авіація отримувала змогу літати значно далі і значно довше. Для того щоб збільшити час та відстань польоту використовувався такий надскладна та наднебезпечна операція як дозаправка важкого бомбардувальника в повітрі.

Під час командування авіакорпусом Олександр Молодчий зарекомендував себе як вимогливий до себе та інших, глибоко мислячий командир.

Одним багатьох з рішень Молодчого, що кардинально вплинули на обороноздатність СРСР став наказ про перехоплення радянськими бомбардувальниками американських авіаносців.

Олександр Молодчий всім серцем уболівав за доручену йому Батьківщиною відповідальну справу. Справу підтримки високої боєготовності довірених йому важких крилатих машин.

Багато ідей та рішень Молодчого позитивно вплинули на розвиток радянської стратегічної авіації.

Але активна, часто прямолінійна та безкомпромісна позиція бойового генерала подобалась далеко не всім.

Можливо тому, у 1965 році сорокачотирирічного генерал-лейтенанта Олександра Гнатовича Молодчого змушують подати у відставку начебто за станом здоров’я. Генерал залишає авіакорпус і переїздить до рідного Луганська.

Але життя на Батьківщині тривало недовго. У 1966 році він працював керівником обласного паливного об’єднання. Але в 1968 році раптово змінює місце постійного мешкання і переїздить до Чернігова.

Як би там не було рідня Олександра Гнатовича Молодчого наполягає, що справжньою причиною його переїзду до Чернігова була потреба змінити засушливий степовий луганський клімат на більш м’який чернігівський.

Чернігів зустрів уславленого авіатора з розкритими обіймами. Олександру Гнатовичу надали житло, а за деякий час він став почесним громадянином Чернігова.

На жаль, 9-го червня 2002 року серце двічі героя радянського Союзу генерал-лейтенанта Олександра Молодчого перестало битися.
Олександр Молодчий помер в авіаційному госпіталі міста Вінниця, а 12 червня був похований на міському цвинтарі міста Чернігів.

Так, уславленого героя минулої війни більше немає серед живих, але пам'ять про нього продовжує зберігатися на рідній землі.

В луганську середня школа № 13, в якій до війни навчався Сашко Молодчий, названа його ім’ям.

Біля старої будівлі школи встановлене погруддя генерал-лейтенанта Молодчого, а в самій школі діє меморіальний музей.

Нинішнє покоління луганських школярів пам’ятає про свого знаменитого випускника та його подвиги і напевне ставить перед собою питання: «А чи зміг би я здійснити те, що свого часу зробив Молодчий?».

Пам'ять про Олександра Молодчого зберігають також у музеї колишнього Луганського вищого військового авіаційного училища штурманів, який до війни діяв як Ворошиловградська школа військових льотчиків, яку закінчив Олександр Молодчий.

Матеріали про життя та подвиг Молодчого знаходяться також в експозиції Луганського обласного краєзнавчого музею.

За межами Луганська пам'ять про Олександра Гнатовича Молодчого  зберігають в Чернігові, Узині, Благовіщенську. Його ім’я носить російський стратегічний ракетоносець Ту-160, що базується в місті Енгельс та український стратегічний ракетоносець Ту-22М3 в місті Полтава.

І мабуть, доки житимуть на нашій землі люди, вдячна пам'ять про життя та подвиги Олександра Молодчого буде існувати в віках.