Стрiчка Mёбiуса

Втомлені літом схили Дніпрові в куряві міста ховають красу.Сутінки сині,сни кольорові, ночі бездонні, іскриста роса,що випадає із марення в осінь...
*

Просінь...Прамила, премудра природо, дай приголубити віти берез,дай доторкнутись до вустонь вільжистих,дай пролетіти над прірвою...
Дай...
*

Ноги боліти, збиті до крові, вже потомились, коні - у милі, міст розвели...
Буду до ранку на березі цьому...Грає платівка затерта на ґанку в п’яній кав’ярні
на соннім Подолі...
Виверти Долі...

*
Долі нагнутись не можу, поволі дибаю в сіни.Там - вірний костур.Тут на долівці - листівка-пір'їна.Видно, в кватирку влетіла вночі...

*
Чілочка чорна, синії очі скільки ще снитися будете ви? Доля-злодійка міст перескоче.
Вітер-вітрисько здійме корогви. Затріпотить, заполоще знамено. Вдарять музики в гудочки, в дуду! Верби, не плачте! то ж достеменно я повернуся, я знову прийду...

---------------------------


©2004 - 2010 Святослав Синявський