Це знали люди споконвіку.
І можем зараз ми сказать,
Що сумно в світі жить без пісні –
Душа не може не співать.
А український люд – натхненний
Полів просторами, лугів,
В житті хоч збиток мав численний,
Але душею багатів.
Вітали співом гості любі,
Стававши тільки на поріг.
Із роду в рід передавались,
Самі складали люди їх.
Лились слова із вуст дитячих,
Співали в полі косарі.
Родились так пісні жниварські,
І вітер ніс їх на зорі.
Співала мати колискову,
Схилившись над своїм дитям…
Йому тихенько посміхалась,
Хоч нелегким було життя.
Це знали люди споконвіку.
Сьогодні нам відомо теж,
Що світ прекрасний диво-пісні
В житті зовсім не знає меж.
А щодо мене, то люблю я,
Коли пташок лунає спів.
А серце б'ється так, неначе
Старого друга ти зустрів.
Пора, мабуть, мені кінчати.
Отож, я вам усім скажу,
Що жить без пісні неможливо.
Я не одну ще напишу !
Песня
© Copyright: Анастасия Черкасская, 2010
Свидетельство о публикации №210080701027
Свидетельство о публикации №210080701027
Рецензии