Научные легитимизаторы Хабада

Пропагандист Хабада после вербовки в США и работе на "СВОБОДЕ" продолжает активизироваться.

Голові ВАК Україні,

Академіку МАЧУЛІНУ
Володимиру Федоровичу (особисто)

01001 Київ,
Вул. Хрещатик, 34
Тел.. 254-10-41

Генеральна Прокуратура України

Кандидата наук
МАТВЕЄВА Володимира Івановича,
Радника Голови Держкомнацрелігій

адреса: Київ-02192,
вул. Миропільська 3, кв. 27
тел..: 8/050/442-08-40

8 квітня  2009 р. (всього  10 сторінок листа, включаючи цю)
Вх: 1306 від 8 квітня 2009 року

Шановний   Володимире Федоровичу!

В додаток до свого листа на Ваше ім’я вх. номер 1251 від 6 квітня 2009 року, ще раз звертаюся до Вас з проханням взяти під свій особистий контроль розгляд у ВАК України дисертаційної роботи «Хасидський рух Хабад у процесі адаптації до суспільно-політичних та соціокультурних реалій українського соціуму»  Андросової Валерії Ігорівни, захист якої відбувся 13 лютого 2009 року у Відділенні релігієзнавства Інституту філософії Національної Академії Наук України, колишньому підрозділі атеїстів по боротьбі з релігією, який й сьогодні очолює відомий професор Анатолій Миколайович Колодний. Основні висновки, до яких приходить в результаті дослідження Валерія Ігорівна Андросова, не відповідають істині.

Я особисто вітаю звернення здобувачки до подібної недостатньо висвітленої теми іудаїзму, оскільки дослідження іудейського життя з наукової точки зору зберігає свою актуальність, особливо за умов незначної кількості фахівців у цій галузі, а також у зв’язку з тим, що мене в Україні цькували і заважають працювати з подібної тематики сьогодні відомі старі кадри з НКВС-КДБ, знищуючи мій друк та наукове ім’я.

Разом із тим, дисертаційна робота В. І. Андросової містить чимало суттєвих помилок, передруків з джерел без посилань на них, відсутність посилань на відомі праці кандидата наук Володимира Івановича Матвеєва, де показана уся палітра іудейського релігійного життя в сучасній Україні  (статті та розділ колективної монографії В. І. Матвеєва  виставлені у збірках на стендах Відділення релігієзнавства Інституту філософії НАН України й добре відомі науковому керівнику дисертаційної роботи), інші відомі робота з іудаїзму, та головне - необґрунтовані висновки щодо стану іудейської громади України сьогодні та місця руху ХАБАД на релігійній мапі України і т.п.

В Інституті філософії знаходяться у відкритому доступі на виставках такі збірники наукових праць із моїми публікаціями як: Матвеєв В.І. Сучасний іудаїзм і проблеми єврейської само ідентифікації сьогодні//Релігійна свобода. Релігія і церква в Україні: уроки минулого і проблеми сьогодення. Науковий щорічник. – Київ: Світ знань, 2003, - сс.. 101-111;  Матвеєв В.І. Актуальні питання єврейської національної ідентичності//Єврейський світ. Альманах. – 2004. – Київ, 2004. – С. 153-164; Іудаїзм в контексті спільнотного життя євреїв України//Релігійна панорама, № 12, 2005, сс.. 64-71; Матвеєв В.І. Сучасний стан і перспективи розвитку юдейської ідентичності та єврейської громади України//Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Випуск 301-302. Філософія. – Чернівці: Рута, 2006. – сс.. 200-206; Матвеєв В.І. Формування етнорелігійної особливості євреїв України//Релігія і нація в суспільному житті України. – Київ: Наукова думка, 2006, - сс.. 109-131; Матвеєв В.І. Етноконфесійні фактори в процесі само ідентифікації єврейської нації//Державно-церковна політика як фактор формування громадянського суспільства//Збірник доповідей та повідомлень науково-практичної конференції. 26-27 листопада 2008 року. Київ. – сс.. 185-189 тощо, на жодну з яких не посилається здобувачка В. Андросова.

В деяких з зазначених збірок мої статі надруковані поруч із публікаціями наукового керівника цієї дисертації – товарища Віктора Євгеновича Єленського, автора шедевру «Иудейский клерикализм и сионизм, - Киев: Вища школа, 1988, - 111 с, в якій він піддає нищівній пропагандистській комуністичній критиці сіонізм та іудейських клерикалів.  Проте на жодну з відомих праць Володимира Матвеєва Валерія Андросова, керівником якої є згаданий «борець з сіонізмом» ніде не посилається, порушуючи наукові вимоги (має бути критичне, або будь яке інше посилання на ці відомі праці фахівця Володимира Івановича Матвеєва).

Проте, можливо, досить передбачуваними є висновки, зроблені здобувачкою Валерією Андросовою, враховуючи такі твердження Віктора Єленського – «Одной из наиболее реакционных и воинствующих разновидностей буржуазного национализма является сионизм (стор. 4 заначеної праці  фахівця В. Єленського)». «Одновременно сионизм является одним из наиболее активних проводников клерикализма» (Там само, стор. 5).
Отож, сьогодні маємо в роботі пропаганду ультра ортодоксального руху Хабад, із досить безпідставною критикою інших напрямків іудаїзму.

За даними з кількох джерел, єврейські лідери України, крім центру Хабад, здивовані тим, що їх не поставили до відома про підготовку та захист цієї роботи, висновки якої необґрунтовано стосуються усієї єврейської /іудейської/ громади нашої державі, та навіть не запросили на захист 13 лютого 2009 року.

Рабин Олександр Духовний, лідер Об’єднання Громад Прогресивного Іудаїзму України, висловив думку про те, що висновки роботи не відповідають дійсності й сказав, що він готовий виступити також в якості експерта з розгляду цієї роботи. Свою негативну оцінку після ознайомлення з авторефератом В. Андросової також дав Рабин Яків Дов Блайх, Головний Рабин Києва і України.  Деякі інші активісти іудейської громади України також негативно критично відгукуються на дисертаційну роботу В. Андросової. 
Звертаю Вашу увагу на конкретні некоректні висновки або помилки, твердження, які не відповідають істині, що мають місце в дисертаційній роботі В. І. Андросової.
Не можна погодитися із висновком В. Андросової відносно того, що «Аналіз діяльності різних течій іудаїзму дає змогу говорити про Хабад Любавич як основну силу у відродженні ортодоксального іудаїзму в Україні» (сторінка 9 автореферату В. Андросової).  Значний внесок у відродження ортодоксальної течії іудаїзму зробив хасидський рух та організації, духовним лідером яких є Рабин Яків Дов Блайх, один з Головних Рабинів України, піонер відродження традиційного духовного життя євреїв нашої держави.  До речі, роблячи висновки, які стосуються усієї іудейської громади України, шановна здобувачка не розкриває значну роботу організації, духовним лідером яких є шановний Рабин Блайх, який, після ознайомлення з авторефератом В. Андросової, дав низьку оцінку цій роботі, як Головний Рабин Києва та України.

Не відповідає істині і наступний висновок, який робить В. Андросова: «На відміну від інших релігійних рухів іудаїзму, які очікували на еміграцію пострадянського єврейства України в інші країни, зокрема, Ізраїль, США та Німеччину, посланники Сьмого Любавицького Ребе своєю метою вважали відтворення громади в нашій країні» (сторінка 9 автореферату В. Андросової). Це положення скоріше відноситься до думок, висловлених у свій час частиною закордонних єврейських лідерів та експертів, та співробітників агенції Сохнут та інших спецслужб, а не «інших релігійних рухів іудаїзму». Це також свідчить і про слабку теоретичну підготовку здобувачки та слабке знайомство В. Андросової з усією палітрою єврейського життя України, оскільки лідери Хабад України не заперечують можливість репатріації українських євреїв до Ізраїлю.

Авторитетний ізраїльський портал  IzRus відкрито оприлюднив дані, в березні 2009 року відповідальним співробітником агенції для Ізраїлю «Сохнут». «Різко скоротилися благочинні внески крупних бізнесменів на потреби громади та надходження від міжнародних єврейських організацій. В результаті Хабад вже не в змозі утримувати розгалужені структури по наданню допомоги старикам, хворим, мало імущим, яких, до того ж стає все більше. Це стосується й різноманітних релігійно-освітніх проектів…». І далі: «Як наслідок, відомі діячі Хабаду заговорили про те, що на фоні кризи, євреям, мабуть, краще від’їжджати до Ізраїлю», - повідомляє портал із посиланням на інформацію відповідального співробітника ізраїльської агенції Сохнут, яка безпосередньо опікується питаннями стану єврейських  громад та репатріації.

Що ж, науковий керівник пан В. Єленський дисертації піддає руйнівній критиці діяльність сіоністських організацій та спецслужб Ізраїлю у згаданій мною монографії з критики сіонізму та іудаїзму.

Не є досить переконливим і інше твердження В. Андросової відносно того, що рабини ХАБАДУ створюють умови «для повноцінного релігійного життя українських іудеїв… і налагодження роботи таких інституцій як Рабинський суд та Головний рабинат» (сторінка 9 автореферату та сторінки 145-146 дисертації), оскільки Рабинат набагато раніше був де факто створений Головним Рабином України Яковом Дов Блайхом, а з літку 2008 року Головний рабинат Хабаду переїхав з Києва разом з Головним Рабином Хабаду Азріелем Хайкіним зовсім в інше місце (у літку 2008 року Рабин Азріель Хайкін подав у відставку й знаходиться далеко за межами України).

У зв’язку із висловленим, також недостовірним є твердження висловлене здобувачкою на сторінці 9 автореферату відносно того, що «Показово, що Хабад Любавич – один з перших, і на сьогодні, найбільш ефективний рух, що опікується проблемами відродження єврейської громади в Україні, а також сприяє дослідженню трагічних сторінок української та єврейської історії і формуванню толерантності у сучасному українському суспільстві».
Не відповідає дійсності висновок В. Андросової про те, що «Готовність спілкуватися зі своїми послідовниками і регулярна практика таких зустрічей сприяла поширенню популярності ХАБАДУ Любавич не лише серед прихильників Хабаду, а й поміж іншими релігійними і нерелігійними євреями» (сторінки 11-12 автореферату дисертації та сторінка 164 висновків дисертації). 
Як засвідчують дані наукових видань з іудаїзму та Головний Рабин Києва та України громад Прогресивного Іудаїзму Олександр Духовний (Бєлявцев) цілком підтверджує позицію відносно того, що Хабад проявляє не сприйняття послідовників реформованого іудаїзму взагалі, та в Україні, зокрема. От що з цього приводу пишуть автори відомого серед фахових дослідників іудаїзму видання «Этот многоликий иудаизм» Гилберт С. Розенталь та Вальтер Хомолка (переклад з німецької Миколи Епштейна): «Ребе (Седьмой Любавический Ребе – В. І. Матвеев) написал письмо, в котором он запрещал своїм сторонникам сотрудничать в каких-либо организациях и союзах с неортодоксальними євреями и раввинами» (указаное издание, стор. 182).  І далі зазначають автор цього відомого дослідження: «Любавичи, кроме того, принципиально не участвуют в межконфессиональных и межрелигиозных инициативах».

Тому невірними є твердження В. Андросової відносно того, що Хабад є ініціатором, або схильний до міжрелігійного діалогу або до діалогу з представниками реформістського іудаїзму (див. сторінки 164 дисертації).

Не відповідає дійсності і твердження про те, що «швидкі темпи зростання чисельності прихильників руху Хабад Любавич, на відміну від динаміки інших іудейських течій,….», оскільки реформістський рух іудаїзму є не менш, а більш поширений у США.
Фаховим дослідникам іудаїзму добре відомо, що крім любавицької релігійної групи в США досить широко представлені й успішно діють представники інших хасидських династій, незнання чого ілюструє здобувачка В. Андросова.

Дослідникам відомо, що майже в жодному з періодів довгої історії єврейство не було однорідним. І тут ще раз варто зазначити положення, висловлене в зазначеній монографії Гілберта С. Розенталя та Валтера Хомолка – «Одной из иллюзий 19 столетия является представление, что в предыдущие 400 лет существовал нормативній, свободный от противоречий иудаизм. Совершенно ясно, что в наше время продолжается период от традиционного и однородного структурированного иудаизма, характерного для средневекового гетто, к плюралистическому многообразию совремнных интерпретаций еврейской традиции» (сторінка 14 зазначеної монографії).

Представляється у зв’язку із цим недостатнім використання методу інтерв’ю, про який здобувачка говорила під час захисту та як зазначено на сторінці 3 автореферату, оскільки, виходячи з некоректних висновків та зазначених помилок, здобувачка слабо знайома з іудейською мапою України, усім спектром іудаїзму та діяльністю лідерів різних напрямків іудаїзму та організацій, які плідно працюють в нашій державі.
Різні напрямки в іудаїзмі існують, оскільки відбивають характер та багатоманіття єврейського середовища сьогодні, а не бажання когось нав’язати тільки для нього сприятливі правила та закони у швидко змінному релігійному середовищі.
Не зрозумілою саме з наукової точки зору є інформаційна база, використана здобувачкою для того, щоб зробити такі висновки відносно усієї іудейської громади України, та нехтування публікаціями аналітика та журналіста Володимира Івановича Матвеєва, які виставлені в Інституті філософії НАН України, та для державного користування.
Здобувачка приходить до не обґрунтованого висновку: «Хабад Любавич пропонує найбільш прийнятну, переконливу й прийнятну соціопсихологічну й соціокультурну модель транзиту від аморфної, недовизначеної ідентичності «радянського єврея» до нової релігійної і культурної тотожності, яка характеризується чіткими релігійними критеріями і, водночас, залишає можливість адаптації до швидких соціокультурних змін» (сторінка 163 висновків тексту дисертаційної роботи В.І. Андросової та сторінка 11 автореферату В. І. Андросової).

Варто також додати, що не менш представлені інші течії хасидизму та мітнагдім, які були історично характерними для України, аж ніяк не менш ніж Хабад.
Говорячи про «повернення» державою синагог руху Хабад, тут необхідно зазначити, що переважна більшість синагог, що сьогодні повертають у користування громадам Хабаду (сторінка 165 дисертації В. Андросової), історично належала послідовникам інших течій іудаїзму.

Зо всім не відповідає істині твердження В. Андросової на сторінці 4 автореферату :встановлено, що з початку ХХI століття Хабад Любавич постає як головний рушій відновлення релігійної традиції українського єврейства; його висока організованість, ресурсна забезпеченість, спрямованість на активний діалог з суспільством у поєднанні з послідовністю у вкоріненні традиційних єврейських цінностей дозволяє любавицькому хасидизмові успішно конкурувати і перемагати інших репрезентантів іудаїзму в Україні – як ортодоксальних, так і реформованих» (сторінка 165 висновків дисертаційної роботи В.І. АНДРОСОВОЇ та сторінка 4 автореферату дисертації).

На сторінці 12 автореферату здобувачка повторює цю ненаукову, науково  необґрунтовану думку у висновках: «на початку третього тисячоліття Хабад Любавич стає головною силою відновлення релігійної традиції на всьому пострадянському просторі, в тому числі і в Україні. І далі: «Спрямованість на активний діалог з суспільством дає можливість руху Хабад Любавич успішно конкурувати і ПЕРЕМАГАТИ ? (чи це наукова термінологія, чи пропагандистська?) інших репрезентантів іудаїзму в Україні – не лише відносно нових реформованих рухів, а й традиційних для України ортодоксальних громад» (сторінка 12 автореферату).

Схильність здобувачки та керівника роботи В. Єленського до подібного стилю «перемог» нажаль не сприяє визначенню істини, а, навпаки, лише викривлює істину ситуацію.
В тексті є інші, необґрунтовані висновки відносно місця на релігійній мапі України й сутності цієї ультра ортодоксальної релігійної групи.
Робота В. Анросової слабка й сама вона на захисті не змогла відповісти на мої конкретні запитання по суті, але зазначила разом із своїм керівником, що використовували при збиранні даних «методику інтерв’ю у синагозі». 
Не зрозумілою є база даних, на яку спиралася В. Андросова, роблячи хибні висновки щодо релігійного спектру іудаїзму в нашій державі та місяця течії Хабад в цьому спектрі на релігійній мапі України.
Сьогодні в Україні плідно працюють й розвивають свої громади Головний Рабин Києва і України Яків Дов Блайх, Головний Рабин України Моше Асман Реувені, Рабин Олександр Духовний, Головний Рабин Києва і України, громад прогресивного іудаїзму. Тому, необхідно називати усіх головних рабинів України, як це докладно робиться у наукових публікаціях Володимира Матвеєва. Тим більше, що шановний рабин Азріель Хайкін  минулого літа подів у відставку зі своєї посади Головного рабина Хабаду України, та й в Києві вже не існує Головного Рабинату Хабаду України. Про ці речі і релігійну мапу іудейського життя в Україні йдеться в певній кількості моїх публікацій, добре відомих в Відділенні релігієзнавства та науковому керівнику дисертації В. І. Андросової, але, ймовірно, навмисно ігнорується та не використовується у дисертаційній роботі В.І. Андросової на порушення вимог ВАКу.
Не хочу перевантажувати шановних членів комісії більш дрібними зауваженнями щодо перекручення прізвищ авторів наукових робіт у списку використаної літератури (у разі потреби, готовий надати додаткову інформацію посторінково). Нажаль, в роботі є чимало інформації, тверджень, які потребує зазначення джерела їхнього походження.
Приведу лише декілька із них. Так, В. Андросова пише: «Варто згадати про єврейський Фонд України, який очолює О. Фельдман, але за впливовістю він поступається ВААДу і ВЄКу» (стор. 148 дисертації).
По-перше, шановний народний депутат України Олександр Борисович ФЕЛЬДМАН вже понад рік не опікується і не є лідером Єврейського Фонду України, про що він офіційно заявив у березні 2008 року.
По-друге, В. Андросова зовсім ніде не посилається на джерела висновків про те, які єврейські організації є «впливовішими», які до речі докладно описані у виданих й доступних відомих працях дипломованого фахівця Володимира Івановича Матвеєва (див., хоча б наведені вище праці В.І. Матвеєва, здебільшого видані на базі Інституту філософії НАН України.
Про що вже говорити, якщо, будучі співробітницею Донецького Університету інформації та штучного інтелекту В. Андросова ілюструє незнання навіть правильного прізвища Головного Рабина Донецька Пінхаса Вишедського, а зазначає на сторінках 137, 145, 157 своєї дисертації «Вишецький».
Неприпустимим є подання кількісних та якісних даних про «іншу модель релігійних деномінацій в іудаїзмі» (с. 142), про релігійну мапу Юзівки (с. 129-130), про еміграцію євреїв згадувану у працях В. МАтвеєва та інших фахівців (с. 130), про асоціацію громад прогресивного іудаїзму без жодних посилань на джерела та праці В. Матвеєва з цих питань (с. 133-134), про те що, причиною недостатнього, на думку, В. Андросової (звідки у неї ця інформація?) розповсюдження прогресивного іудаїзму в консервативному середовищі України є те, що «Всесвітня рада прогресивного іудаїзму, основою якої є американські громади, ліберально ставляться до гомосексуалізму (с. 134), про кількість та якість єврейських учбових закладів (с. 149-150) та чимало інших.
Взагалі, третій та четвертий розділи останньої версії тексту дисертації Валерії Андросової є недостатньо структуровані відносно зазначених назв розділів.
Просимо також встановити ступень володіння В. Андросовою єврейськими мовами та літературою, основними відомими роботами із іудаїзму та його різних сучасних течій (я та рабини готові також при потребі виступити у якості експертів).

У зв’язку із викладеним, прошу встановити, наскільки взагалі у складі спеціалізованої вченої ради Д 26.161.03 в Інституті філософії імені Г.С. Сковороди НАН України існує відповідна та достатня кількість відповідних фахівців, дипломованих з цієї тематики, як наприклад, я маю диплом Інституту країн Азії та Африки при МДУ (чи є достатньо експертів з іудаїзму, а не просто колишніх? борців з релігією).

Адже ми не можемо погодитися й з висновками, які робить у своїх публікаціях науковий керівник дисертації товариш Віктор Єленський, який вплинув на зміст та спрямованість дисертації В.І. Андросової, ймовірно добре володіючи єврейськими мовами та культурою. Зокрема В. Єленський пише: «Союз с сионизмом придал иудейскому клерикализму, особенно в его израильском варианте, такие черты, как расизм, шовинизм, экспансионизм, сделал антикоммунизм и антисоветизм его главным содержанием» (Див.: Еленский В.Е. Иудейский клерикализм и сионизм. – Киев: Вища школа, 1988. – с. 11), «разоблачаючи» іудаїзм та сіонізм та пропагуючи комунізм.

Просимо зробити перевірку правильності розсилки автореферату та тексту дисертації до провідних бібліотек України і відповідності із правилами ВАКу, оскільки мені з колегами не вдалося знайти текст та автореферат дисертації В. Андросової у бібліотеці Київського національного університету імені Т.Г. Шевченка.

Просимо ВАК України дати відповідну фахову оцінку роботі Андросової Валерії Ігорівні, яка містить значну кількість серйозних помилок та недостовірних висновків, а я завжди готовий надати більш детальний фаховий аналіз із більш детальними зауваженнями по суті питання посторінково.

З повагою, В. І. Матвеєв



© Copyright: Матвеев Владимир Иванович, 2009
Свидетельство о публикации №2905300882
Список читателей / Версия для печати / Разместить анонс / Редактировать / Удалить
 
Рецензии
Написать рецензию
Ну, как же это так, ну, где же логика – известный, талантливый, толерантный журналист вдруг «прицепился» к диссертации одной мадам и пытается доказать ВАКу и всем нам, что её работу необходимо квалифицировать, как неудовлетворительную.
Обсудим ситуацию вообще.
Матвеев прекрасно знает, что
-хасиды Хабад-Любавич (ХХЛ) «оккупировали» Россию и Украину. Понимая, что очень многое зависит от руководителя, в этих странах вдруг появились, при живых, работающих Главных раввинах, ещё Главные, естественно, ХХЛ. Факт вопиюще некорректный. Ну, назвали бы – Главный раввин ХХБ в России, (Украине), как, например, у реформистов, и не было бы разговоров. Ан, нет, только всех евреев и только всея Руси! На Руси.
-Тора – только «крыша» для ХХБ. Так, например, новый Главный, р.Берл Лазар, поехал на совещание к В. Путину. «Ну и что?» - спросит читатель. А то, что дело было в шабат, в святой день, когда работа запрещена Торой. Этот поступок "раввина" позорит всех евреев мира. В.Путин делает вид, что никогда не слышал об истинном Главном раввине Адольфе Шаевиче и на все мероприятия приглашает р.Берл Лазара. О чём это говорит? О том, что у этих двух человек имеются общие финансовые интересы, ведь не секрет, что В.Путину совершенно безразлично, араб ты или еврей. Главное - деньги, как для государства, так и для себя…
-идеология ХХБ базируется на р. М.М.Шнеерсоне, который за 92 года жизни ни разу не соизволил посетить Святую Землю, а в нарушение заповеди «Плодитесь и размножайтесь» не имел ни своих, ни приёмных деток.
-в Харькове ХХЛ самым некорректным путём отобрали синагогу у других евреев, а в Запорожье уже много лет ведут войну за здание, пока ещё принадлежащее ортодоксам.
-в Запорожье, Мелитополе, Кировограде хабадные раввины нарушают элементарную этику и гребут всё материальное «под себя».
На личном опыте знаю: у ХХБ бизнес – впереди всего.
И вот неожиданно В.Матвеев поднял совершенно новую тему – Хабад и наука.
Приведу всего лишь два примера точек зрения ХХБ в науке.
1.«Солнце вертится вокруг земли», - считал ребе М.М.Шнеерсон. И этот человек имел прекрасное светское образование!
От себя задам вопрос: «А почему?» И сам отвечу: «А потому, что на земле живут хасиды, и все и всё должно вертеться и крутиться. Вокруг них. Пупок земли, однако…»
2.Хасиды считают, что вши создаются… из пота! А почему? А потому, что об этом вещает Кицур Шульхан Арух, книга, в которой расписано всё, что обязан делать еврей от «проснулся-помолился» до «помолился-уснул»…
Эти ребята всё пытаются подмять «под себя». И наука – не исключение.
Поэтому Владимир Матвеев, понимая, какой вред получат и нехабадные евреи, и наука вообще, ПЕРВЫМ закричал: «SOS! Будем бдительны!» И на примере диссертации госпожи Андросовой показал примитивизм «научного» мышления ХХБ.
И скажем ему – БОЛЬШОЕ СПАСИБО!

Владимир Леви   06.06.2009 15:33   •   Заявить о нарушении правил / Удалить
Добавить замечания