Небо звищає про твою ласку,
Оповіщає день дневі слово,
А ніч світанку нагадує казку,
Казка ця про нашу любов.
Без мови й без слів,
Не чутний твій голос.
Та й по землі, цілий сонця спів,
Ти кажеш до мене,
Що будь моя ласка,
Що любиш мене, як не любиш нікого.
Твої очі, немов до мене,
Твої уста , говорять впевно.
Як небо, як море
Твоя співучість, і ти до мене
Звертаєшся знову.
Бо ти не та, що не хоче щастя,
Бо ти не та, що живе у горі,
Бо ти – крилата пташка у небі,
Бо я можу бути у снах з тобою.
Це наша любов,
Це казка на волю,
Це втішне моє ворожіння на долю,
Це те, що ніколи не будемо разом.
Це те, бо коли я з тобою у казці.
Бо ти, не та
© Copyright: Екатерина Степанина, 2010
Свидетельство о публикации №210081601104
Свидетельство о публикации №210081601104
Рецензии