Ти сіла на бортик ванни.
А вічність – страшна суддя!..
«Ти знаєш, а я не стану!..
Не стану, не стану я
Тобі кожен день дзвонити,
Скребтися в твоє вікно,
Бо – вибач! – не можу пити
Пролите на стіл вино.»
А вітер плює в калюжі.
І ти вимикаєш душ.
І знаєш: чомусь ти мусиш!..
Навмисне стираєш туш
Та йдеш в особисте свято
Своїх нескінченних втрат,
Щоб просто його чекати
Та жити в єдиний такт.
Особисте свято
© Copyright: Мартиная, 2010
Свидетельство о публикации №210081600023
Свидетельство о публикации №210081600023
Рецензии