Йолкi -палкi

 Одна файна тьолка надихнула мене на створення розповіді українською. Багато читачів на цьому сайті російськомовні, і не зрозуміють й половини того, що я тут напишу. Вибачте мене за те, що ви не вчили українську!)
 Дивне питання, що виникло в моєму набитому вщент думками мозку. Звідкілясь прилетіло, вподобало собі мою біляву голову й залишилося там жити. Проте воно кожен раз прокидається й почитає видовбувати з мене якусь правду срану, відповідь на таке питання, що й завиєш од нього якщо завше думать. Наболіло, напекло, намуляло до епілептичного припадку.
 Питання в тому, як можна щось дивитись, читати, роздивлятись, милуватись чимось до дрочного стану, і не намагатись створити щось своє? Звісно, кожна людина обдарована далеко не всіма висмоктаними із пальця талантами. Їх безліч, тьма-тьмуща, а ми зупинилися на танцях, співі, малюванні та письмі. Причому до останнього входить навіть написання пісень для естрадних співачок із голими дупами і цицьками. Це ж у нас всьо ІСКУЙСТВО! Дастойнає наград!
 Проте годі, не про це розмова. Питання своє поясню своїм же прикладом- що б я не бачила, не читала, не дивилася, чим би не захоплювалася- у кожній сфері до болю хочеться чогось досягти. В написанні чогось драматичного або ржачного, або придумати якусь нову, брендову ідею для кіноматографу, або скласти якусь пісеньку для недалеких або "далеких".. Невже це тільки в мене в дупі цвях? Або я настільки безнадійна, якщо хижо кидаюся на все що зв'язане із мистецтвом?
 З іншого боку- люди, які нічим не цікавляться виликають щикий, концентрований, 100-відсотковий подив. То ті, що ловлять кайф гниючи біля фіг-знаєт-скільки-дюймової плазми, або видивляючись сенс життя у компутерних іграх, або інтернеті в цілому. Є й такі кадри, що пішли трохи далі у розвитку. До речі, ще й не зрозуміло, що було б для них краще- рівень задроства, або це безглуздя. Тьолки й пацанчікі цього прошарку кайфують від клюбів та діскатєк. На відміну від тих, хто відвідує такі місця заради відпочинку та відриву від реалії- наші герої ходят шоб кавота падцєпить. Чіста на адну ночь. Бо грошей тільки на одну резинку та на вхід всередину. Хоча.. Й вони різні.
 Але більше всього щастить тьолочькам. Така аксіома- якщо хочеш бабі вдуть, набухай її до риглів. Тоді вона, щаслива навіть лише від однієї думки, що вечір пройшов не дарма, поїде до тебе в хату навіть на метро, щей при цьому намагаючись десь в кутку злизати тобі мінєта.
 Проте й їм існує повні протиположення. Які вони? Ооо, це наперевагу хлопці. Баби там теж зустрічаються, але значно рідше. І при тому вони такі круті, що їм буває впадлу снісхадіть да уравня смєртних і вихадіть на уліцу. Вони запасаються якимсь пойлом тіпа бодягі, півка або водачькі, звуть до себе карєшей, і замучують таку гулянку дику, на декілька днів. Розважальна програма включає в себе мордобій і риганіє набрудершафт.
 Прості смєртні з їхнього-таки прошарку розуміються на стилі та моді серед спортивних костюмів, тухлів, яскраво-червоних носків та їх поєднанні. Так так, це ті, хто знищує тоннами сємєчкі, лишаючи країну без запасів сонячної олії.
 Сємєчкі-це просто культ розвитку. Остогидне просто їх жерти- ці мудреці замучують багатогранні ігрища, тіпа хто найдальше харкне лушпайками. Або хто вправніше набадяже харчьой партрєт Лєніна. Оттак от, куда там нам, нижчому общєству.

 Що в цьому найогидніше?-

 Вони щасливі, бо знайшли своє єдине задоволення в цьому. І задоволення це-максимальне. Максимальне настільки, що сяйвом своїм затемняє все навколо. Вбога радість-все ж таки радість. Й не знаєш, що краще.
 От мій мозок знову сформулював у словах свій дивний придушений крик, що муляє йому ще з дитинства.

 Скажіть, я одна така? Чи дивна?
 Коментуйте, залишайте відгуки. Буду щиро вдячна