Полувенок Полусонетов

Напіввінок напівсонетів

1

І лід горить і мліють діаманти

Пекельне небо, дикий суховій

Замок зламали і розкочують сувій

Письмен таємних кляті окупанти

 

А ти стоїш вся чиста на пуантах

І світ прадавній дивиться з-під вій

На сонмище брехні, на острови повій,

На продані за копійки таланти

 

І вже здається сил нема знести

цей зсув у прірву. Спалено мости

між Світом і тобою, та надія

 

ще не вмирає, ще зоріє. Жага

життя клекоче і перемага,

а розум божевіллю протидіє...

 

2

 

А розум божевіллю протидіє...

Химерний витвір, чи таємна гра?

Струмує сік, приховує кора

і рух,  і напрям пристрасті. Події

 

розпочинаються не тут. Лодії

вже  спущені на воду, вже нора

прокопана під муром... Зазира

з-за спини Вій і характерник діє

 

І чинить розбрат. Місто упаде -

Воно приречено на помсту, і ніде

Немає порятунку. Шлях в неволю

 

Оракул пророкує. Обр гряде!

Сховатьсь - зась! Не відвернути Долю!

Тож кволий опір чиним де-не-де...
 


3

 

Тож кволий опір чиним де-не-де...

Багаття чахне, попіл носить вітер

здіймає хвилю,  гне додолу віти

та місяць через хмари ледь бреде

 

За нитку хтось невидимий веде

Заблудлого у лабіринтах літер

Утеклого у тінь. Душа боліти

боїться,  стогне,  часом упаде,

 

уклякло на колінах спить. Вівтар

слабий збудити нині, а Тартар

натомість в силі, перебравши владу,

 

засмоктує все світло... Лиш ліхтар

на ґанку тьмяно блима, та комар

вплітає ноту у нічну баладу


 

4

 

Вплітає ноту у нічну баладу

Невтомний коник, соловейко, сич

Весняне місто снить. Лише дідич

не спить, збирає спогади до ладу

 

Замовкне хорище і знов...Цикади

старому нагадають Мальту. Облич

засмаглих стрій, і переможний клич,

коли фортецю взято. До параду

 

Шикуються війська, блищать мечі,

шоломи і кольчуги - то ж вночі

запалить сяйво-пристрасть Ла-Валетту

 

І лицарство відчують паничі,

невігласи вчорашні в еполетах,

у ложах дів. Тож смійтесь, сміхачі!

 

5

 

У ложах дів сміються-плачуть сміхачі

Свічу не запалить - неначе вітер в полі

гуляє протяг по кімнаті...Жди неволі

та слухай терплим серцем як в гаю сичі

 

лякають пізніх перехожих. Орачі

перевернули лан і мирно сплять в стодолі,

у сіні запашнім. Це подарунок долі

Казками снити ніби в Бога на плечі...

 

Це справді подарунок - часом мандрувати -

дитинно в шапіто вертати, цукрову вату

їсти, чаклувати, писать маґічний твір

 

Через кришталь гірський і кликати, і звати,

стрічать,  на манівці збиватись, пізнавати

в яку із сутностей сховався Дикий Звір...


6

 

В яку із сутностей сховався Дикий Звір...

в яку шпарину закотилася монета,

якою вибрано дорогу для карети,

що привезла нас врешті на князівський двір?

 

Із коловерті доль, з калейдоскопа вір

злились дві пристрасті для рондо й менуету

вони вдягли фату і однострій кадета

і потекли у танцях з-під склепінь надвір

 

А там безодня зір втопилася в ставку,

а там дві чайки, та й на місячнім плавку

гніздяться в діамантах неземної вроди...

 

В став невід кинуто, на кожнім поплавку

смарагд іскриться...з пустотілої породи

виводять дух Гори на срібнім повідку...