Уже немає нічого навколо,
Тільки ця безкінечна тиша,
Як набридло це замкнуте коло,
Коли вітер так високо свище.
Все забулось безсонної ночі,
Коли ти мене там приголубив,
І твої ті чаруючі очі, що призводили серце до згуби.
Щось шептали засмучені губи
І слова повернулись назад,
Ти забув мене знову, мій любий,
Для життя ти зробився як кат.
І якщо ти ще хочеш це знати,
Буду тільки тебе пам'ятать,
Буду вічність сама сумувати,
Буду тихо й сумлінно ридать.
Лиш ти знай, не для тебе ті сльози,
Що змарнують все личко моє,
А для того, щоб в люті морози,
Ти нарешті згадав, що я є.
І не треба кохання рікою,
Тільки тихе і добре "ПРОСТИ",
Щоб та вічна вода з самотою,
Все ж дали мені далі плести.
Щоб забулися всі тії муки,
Крізь пекельні любовні вогні,
А тобі це ось так, для науки,
Щоб боліло не тільки мені!
Уже нема н чого навколо
© Copyright: Алёнка Кудра, 2010
Свидетельство о публикации №210083101387
Свидетельство о публикации №210083101387
Рецензии