Осiння Пiсня про Головне

I теплу тишу носом кiнь пряде
І де-не-де гнилички у траві видніють...
В покосах рівних досиха отава,
в перезві
стрічаються Надежда та надія.
Та діє перелесник там, в ярочку, біля ставу.
Та в коси гриви заплітає чалим...
А ми та ті, кого ми зустрічали,
в минулих кадрах ПРО життя прийдешнє
причалюєм до пристані печалі
порізнені, віддалені...
все далі, далі, далі...


Рецензии