А вона була ніжною і чарівною,не такою як усі.
Вона неначе жила іншим життям ,живучи на землі.
Вона просто вбачала яскравість у темних кольорах,
І не відчувала гіркий присмак на губах.
Лише вона бачила світло у кінці тунелю,
Розуміючи, що світ живе не тільки нею.
Вона кохала,як кохає вітер навесні.
Вона жадала і жадали очі неземні.
Вона була перкрасною,тихою,радісною та примхливою... .
Вона була мов ангел - світло-біла,
А на спині у неї були крила.
Вона незнала зла,вона незнала болі,
І її сльози були для всіх невипадкові.
Вона життя кохала
І долю сама собі обирала.
Вона біди незнала
І щастя у руках своїх тримала.
Вона хотіла жити.Вона стражадала,
Але все це мала,вона мала.
Вона кохала,вона бажала...
Її не стало... . Її не стало... .
***
© Copyright: Емма Саммерс, 2010
Свидетельство о публикации №210090701258
Свидетельство о публикации №210090701258
Рецензии
Мне тяжеловато оказалось читать текст, написанный на украинском, но думаю, что общий смысл я поняла. Молодец! Мило, нежно, романтично.
С теплом,
Грим Пилигрима 27.09.2010 20:59 • Заявить о нарушении
С теплом,
Грим Пилигрима 27.09.2010 20:59 • Заявить о нарушении