7 хвилин

;своїм дощем пробуджуєш вірші
своїм дощем чіпляєш всі думки
своїм дощем торкаєшся душі
в мені собою пишеш ці рядки.
краплинами змиваєш весь мейкап
і створюєш навколо мене ейфорію
так тихими словами в серце "......кап"
завершуєш творити мою мрію.
сирим повітрям створюєш мету
вологою стіною ховаєш негаразди
крихкими пальцями з туману я сплету
утопію...наповненою зради.
потік думок і злива почуттів
так темно тільки в мене під дверима
до тебе так ніхто цього не вмів
ти просто мега-звір... і трошечки людина.
моя історія що створена тобою
твій дощ і трохи моїх слів
я все це заберу з собою
в початок нескінченних снів.
цей дощ обпік краплинами волосся
залив водою очі та думки
буває... згадую я й досі
холодний дотик ніжної руки.
шалені хмари, дивні та слизькі дороги
тобі практично в інший бік, а я й незнала)
прилипла майка.. мокрі ноги..
звертайся, Сонце, я ще б так погуляла!