Я йшла з коледжу додому, слухала у навушниках улюбленого Sting(а), і раділа весняному подиху душі. Дивно, чи не так? Навколо все буденне, сіре і непогоже, а в середині світить сонце і заливає тебе надією і радістю...Так і в мене. На дворі вже справжня осінь, а у мене в душі - пора змін - весна. Ось біля мене пролетів зі швидкістю світла молодик, у якого в очах сяють ще літні промінці. Скоріш за все, біжить до свого щастя, яке стоїть на зупинці на високих підборах, у короткій спідниці і чекає на свого коханого....А он біля під"їзду на лавочці, сидить сива бабуся, гладячи свого кота...В неї повний тандем з природою - осінь і там, і тут. Вона відчуває себе самотньою, бо діти і онуки вже давно дорослі і в них не вистачає часу,щоб її відвідати, тому в душі ллються сльози так само, як і небо проливає дощ... А ось сидить першокласниця. Її душа завжди прагне сюрпризів, відчуття свята і загадковості...Яка ж пора, як не зима, підходить під її прагнення...
Заглянь у самого себе...Яка пора у тебе в душі?
Мы используем файлы cookie для улучшения работы сайта. Оставаясь на сайте, вы соглашаетесь с условиями использования файлов cookies. Чтобы ознакомиться с Политикой обработки персональных данных и файлов cookie, нажмите здесь.