***

   
В житті так буває
Обманюєш сам себе.
Кажеш, що нікого не любиш,
А вночі сльози проливаєш.
Так хочеться всіх обманути,
Забути на світі про все.
Але завжди, щось таємниче.
Таки залишиться в тобі.

Так хочеться ридати,
Щоб почув весь світ,
Дрімучий ліс проснувся,
І синє море розлилось.
Чому так завжди буває
Любиш ти, а не любить він?!
А якись хлопчисько просто,
Безмежно тебе кохає.
І з страхом кожне тобі слово промовляє
А вони тобі в душу не впадають.
Ти його навіть не замічаєш,
Все про свого коханого гадаєш,
Чому так все буває?


 Пташки співають.
Гарно сонце пригріває
Співає  твоя душа
Просто тебе щастя переповняє.
Але ти не знаєш, що буде наступної миті,
Чи не настане велике горе твоє?!
Можливо кохання не існує,
Можливо це все ми?
Люди, дурні люди!
Ми вигадали його,
Такого не існує!
Поняття, як любов ніхто не розгадає.
Ніхто не розтлумачить тобі його,
І точно не покаже.
Це неможливо, але всі ми віримо у нього,
Чекаємо його!
Але всі ми добре знаєм,
Що від нього лиш біда.
А може не завжди?
Але скажіть, що  я не права!
Що від кохання тільки муки,
Сльози і журба.


Вмирають всі!
Але в першу чергу ті
Кого ти так любиш і цінуєш у житті.
Для чого це кохання?
Певне лише для мук,
Страждання і журби.
Ні! Немає любові!
Краще будемо злі.
                22.06.06