Аполон i Терпсихора

           Знов задзвонив телефон. Як же він харив Дмитра з тих пір як він переїхав в це гамірливий, метушливий  мегаполіс. Тут нова квартира, нові знайомі, нова робота, через яку врешті він сюди й потрапив. Знову телефонувала його турботлива матуся, яка до сих пір вважала його маленьким хлопчиком і переживала чи він пообідав.
          Він взяв трубку: «Мам, привіт! Я тебе люблю, але я сплю…»
          Своїми м’язистими руками він міцно зжав подушку і накрив нею голову. Тепер він як мала дитина уявляв себе в хатинці – і ніхто не чіпатиме, бо він сховався.
            Але в будиночку почувся короткий дзвіночок – просигналила повідомленням електронна пошта. Йому писала Христя. Але все було як завжди – короткий перелік зроблених нею справ за день, скарги на те, що його нема поряд і палкі зізнання в коханні. Це тішило його чоловіче самолюбство, але він розумів, що їхнім відносинам прийшов кінець. 
         Дмитро не відповів – видалив повідомлення, пішов до великого люстра на стіні, пильно обдивився себе, помітив парочку нових прищів, провів рукою від лоба до потилиці і ніби випадково згадав, що сьогодні розпочалися уже четверті вихідні без роботи в новому місті, а він проводить їх в ліжку, та ще й сам.
         Душ, нашвидкуруч прибрана кімната, дорогий парфум, джинси, яскрава сорочка, туфлі – і все,  він готовий до подвигів. Доки спускався сходами і набирав колегу по роботі, згадав усі свої минулі романи і вирішив, що тут їх буде точно більше.
         На вулиці буяла своїм жовтолистом красуня-осінь. І хоч вона була значно холодніша ніж нього вдома, але зараз це його не хвилювало. Брюнетки, блондиночки, кучеряві і не дуже навколо посміхались йому. Він відчував себе королем тут.
          Нарешті прийшов його колега. Катання на конях, пиво, боулінг і врешті вирішили піти на вечірку, яку організовувала їхня компанія.
         Вони прийшли вже в розпал. Дмитро не відчував себе чужим – тут було безліч нікому незнайомих людей, які прийшли з його співробітниками. Вони присіли на диванчик в тіні залу. Коктейлі обіцяли цікавий вечір. Їх зібралась невеличка компанія з хлопців та дівчат приблизно одного віку. Він сміявся до схочу, уважно слухав побрехеньки його сусідів і теж не пас задніх у цих теревенях. Раптом він відчув роззуту дівочу ногу, яка повільно терлася об його ноги, впевнено просуваючись все далі і далі. Він повернув голову вліво і помітив виразні чорні очі з густими чорними віями. Очі повільно закрились і відкрились, а нога дійшла до місця свого призначення. Почала грати повільна музика. Він кивнув дівчині на танцпол. Вже за мить вони танцювали. Вона виявилась професійною пі-джейкою, яка прийшла сьогодні зі своєю сестрою повеселитися. Це було єдине, що вона йому сказала – решті часу вона просто кивала головою. Танок закінчився поцілунком на який вона не відповіла. Вони повернулись до столика. Дівчина знову мовчала. Він нахилився до її вушка і запропонував прогулятися. Вона безмовно піднялася, поцілувала сестру і пішла до виходу.
            Вони йшли мостом. Надворі було безвітряно і достатньо тепло як для осені.
«Хто ти?» - запитала вона, не повертаючи голови.
« Я відповім тоді, коли ти скажеш як тебе звуть», - посміхаючись відповів Дмитро.
«Рита, мені 19, хочу піти до тебе додому, і ночуватиму сьогодні в тебе», - принципово заявила дівчина.
«Нема питань», - і за цими словами він підійшов до машини таксі, що стояла поруч,

         Через 10 хвилин вони були вже в нього.
         Запашна кава, джаз, приглушене світло приносив комфорт та відчуття захищеності в цю квартирку.
         Дмитро працював керівником  департаменту зв’язків з іноземними компаніями і одній фірмі, але його хобі – то було зйомки. Він обожнював відео-камеру, його відео-сюжети часто пускалися на місцевих ЗМІ. Але тут вже місяць він навіть не брався за неї. Йому не хотілось. Він вважав, що це місто призначене лише для рутинної роботи. Але зараз, після цілого дня справжнього релаксу він розумів, що до нього прийшла у муза під виглядом цієї незвичної дівчини, яка нахабно припхалась до нього до дому.
       «Слухай, тут така справа. Не сприймай це якось не правильно. Я тобі зараз дещо покажу  і якщо тобі сподобається,  то я зроблю тобі подарунок.», - запропонував Дмитро.
Він вже зрозумів, що вона говорить дуже рідко, тому знайшов в своєму комп’ютері авторське відео і дав їй його переглянути. То було відео, яке він робив для однієї дівчини, що подавала свою кандидатуру на міс міста і врешті саме воно зіграло вирішальну роль.
       Вона подивилась, відставила ноутбук, підняла свої зелені очі і запитала:
      «У мене немає грошей тобі заплатити, що я маю зробити?»
        «Коли отримаєш – тоді заплатиш. Раз в п’ять років одна мистецька компанія організовує конкурс відеороликів на невідомі широкому загалу пісні українських гуртів. Призерів завжди п’ять. Гонорар залежить від призового місця, але вистачить і тобі і мені. Стиль будь-який – головне, щоб це було щось цікаве, модернове і звичайно подобалось публіці. У мене вже є ідея. Ти зможеш танцювати?» - пояснив Дмитро.
        «Я пі-джейка, танцюю в клубі, декілька років займалась гімнастикою і туризмом, але я загубила гроші, які дали мені батьки на навчання і мене вигнали з інституту за несплату. Тому зараз живу у сестри і працюю вночі. Ти пропонуєш мені гроші?», - дещо нахабно запитала Рита.
        «Станцюй, якщо моя муза не пропаде після твого танцю, то я згоден взяти всі витрати на себе і навіть тебе», - запропонував він.
         Рита за хвилину знайшла потрібний їй трек в ноуті, увімкнула повну гучність і почала рухатися – то повільно і граційно, мов кішка, то пристрасно і рішуче, мов справжня пантера. З легкістю вистрибнула на вікно і, танцюючи споглядала, як це заводить Дмитра. Потім вона підійшла до нього впритул, легким поштовхом руки поклала його на ліжко і почала танцювати над ним. Вона з легкістю стягнула з себе кофтинку, швирнула її геть, наблизилася до його уст і запитала:
«Береш?»
       Дмитро оторопів, бо чудовий спектакль однієї актриси закінчився, а він лежить під нею, а вона ще й нахабно посміхається.
      «Я подумаю над сценарієм», - відповів він, а зараз спати.
      Вони спали вдвох. Мирно і спокійно відсунувшись в різні боки ліжка і час-від-часу відбираючи один в одного ковдру.
      Дмитро визначився з місцем зйомок, знайшов музику, подав заявку на участь і подзвонив їй. Вона приїхала з величезною сумкою і відразу з порогу заявила: «Мені потрібно багато місця в шафі, вільний час вночі для роботи і зараз щось поїсти.»
Дмитро розумів, що у нього нема іншого вибору, бо якимось незрозумілим чином саме це створіння приносило йому радість творчості.
      Перші дні зйомок проходили жахливо: починалось все в робочій обстановці з відчуттям обов’язку, а закінчувалось, криками, істериками, сльозами, розбитим посудом і купою зіпсованих дисків.
      Так само закінчились зйомки і цього дня, але крім них треба було ще Риті йти в клуб. Вона була такою виснаженою, що не уявляла як буде там танцювати, але пішла. Через годину пішов і він. Він зайшов туди вперше. Нічого особливого в тому клубі не було, окрім його стилю – усі дівчата ходили з котячими елементами. Він зайняв столик в кутку, щоб його було менш помітно. Нарешті помітив Ритку – вона танцювала в центральній сфері біля ді-джея. Вона чудово рухалася в своєму шкіряному костюмі пантери.
        Десь о третій вона пішла. Він зустрів її на вулиці з чорного входу. Рита здивувалася, але на її обличчі було написано «втома». Вони замовили таксі. Рита лягла Дмитру на коліна і заснула. Він не будив її – заніс до квартири, поклав на ліжко, роззув, роздягнув і турботливо вкрив ковдрою. А сам так і не заснув…   
          Рита прокинулась від запаху ароматної кави. Ковток гіркувато-солодкої есенції додав їй тонусу і змусив посміхнутися.
       «Я змінив все. Сюжет, пісню і ще дещо. Ми почнемо все спочатку. Але я маю домовитися про зйомки в клубі», - такими словами почав Дмитро день.
          Дійсно. Сьогодні все було інакше, якось спокійніше, терплячіше. Він робив сюжет до пісні «Самотні ночі», гурту «Обійми дощу». Вона  - головна героїня, яку помічає хлопець в нічному клубі, а потім вона показує йому різноманітні місця, які їй подобаються (дахи, річки, мости) і постійно вона танцює, а потім з’являється рука, яка заводить її в інше місце і вони починають кохатися.
         Дмитро розумів, що строки піджимають і тому вони працювали до холодного поту – доки вона спала – він монтував відео. Дуже часто перед ними стояв вибір – їсти чи спати і вони вибирали останнє. І от залишився тиждень до відправки відео, але в них не було першої та останньої сцени з хлопцем.
       Вони навіть організували кастинг, знайшли підходящого хлопчика. Зняли його в клубі для першої сцени. Тепер залишилась лише сцена кохання і чотири дні до відправки відео. Рита з Дмитром підлаштували світло в їхній квартирі, бо вирішили, що ідеальнішого місця немає, прикрасили все свічками, дочекались сутінок, але хлопчина так і не з’явився. Подзвонили – абонент поза зоною.
Дмитро сердито загасив свічки.
        «Я знав,що щось піде не так, треба було залишати тебе одну в ролику без ніяких хлопців. Тепер вже кінець. Нема часу шукати тобі іншого. Все пропало.», - і на цих словах він витер внутрішньою стороною долоні  сльози з очей.
          Він сів щось мудрувати з майже готовим відео, а розчарована Рита лягла спати в сценічному костюмі.
          Врешті Дмитро зрозумів, що без останньої сцени дарма щось робити, бо потрібна саме вона, і намалювавши план як добряче завтра розібратися з горе-актором вирішив лягати спати. В цей час прокинулась Ритка і трохи сонним голосом запитала: «А можна твою камеру поставити на авто-зйомку? Я думаю ми могли б спробувати. Нам, я думаю, уже нічого втрачати.»
        При цих словах у Дмитра геть кудись подівся сон, який до того оманливо його полонив. І доки хлопчина налаштовував камеру Рита поправляла ліжко, запалювала свічки, коректувала макіяж. Приготувалися і стало якось боязко грати на камеру.
       Але він натиснув кнопку "запис" і підійшов до неї, що танцювала між свічками. Вона завмерла, а він підходячи гасив кожну зі свічок, врешті підійшов і дмухнув не неї, вони почали цілуватись,  спустились на підлогу, на хвильку відірвались один від одного і зрозуміли, що вони погані артисти, бо перестали грати, а просто робили те, що хотіли вже так давно. Трепетно і ніжно він цілував її, а вона його роздягала. Він поклав її на спину і прилинув до її стрункого, натренованого танцями тіла...
        Про камеру вони трохи забули, а точніше пригадали вже коли прокинулись на тій же підлозі. Вони посміялись з банальної ситуації і обмінялись поцілунком.
Дмитро цілий день монтував відео.  І вже наступоного дня ролик лежав у прийомній комісії конкурсу. Йому вручили два запрошення на церемонію нагородження і він виснажений, але щасливий пішов додому.
         В квартирі її не було і її речей теж. Лише записка: «Не дзвони мені до церемонії. Я зробила помилку – закохалась в свого Аполона під кінець великого чудового процесу творіння. Тепер мені треба багато про що подумати. Твоя муза»
Він набрав її номер, але вона вимкнула телефон. Ввечері Дмитро пішов в клуб, але йому сказали, що вона звільнилась.
         Щовечора він переглядав ті чорнові відео, в яких було так багато її і розумів, що дійсно без своєї Терпсихори у нього не виникає бажання творити, тому Дмитро сумно і спокійно чекав дня церемонії. І вже навіть забув про те що бориться за приз, а був впевнений, що саме тоді вона візьме слухавку і він перестане залишати повідомлення на автовідповідач.
          Нарешті ранок довгоочікуваного дня. Перше, що він зробив – подзвонив їй, але ситуація не змінилась.
          Пішов на церемонію сам, забувши  настрій вдома. Одне запрошення він так  і не використав.  Постійно оглядався, шукав її поглядом, та нічого не допомагало. Дмитро вперся поглядом в екран та трибуну і чекав вироку. Оголосили фіналістів – десять роликів і серед них його. Серце почало швидше стукотіти і в ту є мить він відчув ніжний поцілунок, знайомих йому уст в щоку. Поряд сиділа вона і було хотів щось запитати, але Рита показала на сцену.
        Вони отримали гран-прі за сюжетну постановку, гру акторів і динамічність зйомки, Там же їм запропонували контракт для роботи в одному з відомих агентств і 500 тис. доларів.
      Вони нарешті вийшли після численних інтерв’ю та фото і поїхали додому. Він став перед нею на коліна, обійняв її і сказав:
      «Ти ж знаєш, що тепер мені муза ще потрібніша, ніж була. Я просто хочу, щоб вона була постійно поруч. Рито, моя Терпсихоро, виходь за мене». Вона кивнула головою і не зчулася як почала потопати в обіймах і поцілунках її найкоханішого в світі Аполона, музою якого вона згодна бути до кінця своїх днів

19.09.2010р.