Це зовсім не мій стиль - отак опустити руки... Все... Обрала! І не буду більше вагатися. І не буде по-інакшому! Але сумніви все ж не покидають. А раптом, помилюсь. Зіб'юсь. впаду. Заплачу. Та нестримне бажання писати сильніше від усіх сумнівів. Чорнилом по білому аркушу хочу виводити оті думки, що рояться, як бджоли у вулику. "Бери олівець до рук і пиши...", - прошепотів мені хтось загадковий уві сні.
Життя є життя. І все, що я роблю, усі свої помилки та прорахунки я можу пояснити тим, що живу вперше. Але мій вибір не буде помилкою. Це мрія. А від мрій просто так не відмовляються. Це ж зовсім не мій стиль - отак опустити руки.
P.S.: цікаві іноді думки виникають дорогою до Дніпрпетровська:)
Мы используем файлы cookie для улучшения работы сайта. Оставаясь на сайте, вы соглашаетесь с условиями использования файлов cookies. Чтобы ознакомиться с Политикой обработки персональных данных и файлов cookie, нажмите здесь.