На межi свiдомостi
Плакати одній,а що гірше? Відчуття самотності, нікчемності, безвихідності? Коли починають тремтіти коліна, по артеріям тече кров, від дряпання нігтями. Серце, то летить, то взагалі стихає, наче мертве. Кожен подих дедалі важчий. Задихаєшся від того, що постійно доводиться вдихати. Немов разом із непотрібним повітрям, тіло хоче позбутися від болю. Біль, що ріже все за міліметром, розриває серце, залишаючи глибокі рани, що стікають кров'ю, рве на частини, ламає сильніше, ніж від наркотиків, спалює душу підлу, і знову, спочатку. Агонія, душевна агонія. Сльози, разом із гримом, на палаючих щоках і покусаних губах. Сидячи в закритій ванній, або на підвіконні, відкритого навстіж вікна, п'ятого поверху. На межі свідомості, коли так хочеться до тебе.
© Copyright:
Лана Либерти, 2010
Свидетельство о публикации №210100401059
Рецензии