Та що там залишиться?Скибочка хліба та кухлик води...А ще на троянді роса і запах її на твоєму волоссі. Та поля незораний лан. Та неба шматочок, що зорить горище крізь кулик розірваний вітром у стрісі старій... Там - прядка, там - вулик, там - ночви та пахощі пилу старезних світів.
А ще у куточечку квочка тихенько-тихенько сидить. Це згодом її жовто-чорні байстрята
здійматимуть ґвалт у глухій кропиві, а зараз в товстій шраралупі, у пір'ї, у ваті вони зберігають таїну яйця...
То що ж НАМ залишиться там, за рікою, звідкіль лише сни час від часу приносить?
Сидить це питання як прищик на носі...Ти відповідь знаєш, Небого?
Мы используем файлы cookie для улучшения работы сайта. Оставаясь на сайте, вы соглашаетесь с условиями использования файлов cookies. Чтобы ознакомиться с Политикой обработки персональных данных и файлов cookie, нажмите здесь.