Важчають Повiки

Задублі пучки горнуться до грубки. На лежанці мліє в чайничку гербата*. Порцеляна дише, тихо пару випускає. Важчають повіки. Вечоріє...
Пічкурами дітвора з гори гасає. Полозки блищать в ґринджол як шабель криця. Місяця ріжок з-за лісу виповзає, зачепився за дзвіницю.
Колесо часу вже майже зупинилось. Видко обідок і кожну шпицю. Зупинюсь і я в селі оцьому...
Важчають повіки. Вечоріє...

----------------
*гербата - чай.


Рецензии
Вечоріє, важчають повіки...
Кіт-воркіт на грубці спить – і сниться,
як в полях мишкує він, і киця
теж йому, рудому, тепло сниться,
як весна прийдешня – чоловіку,
але – до весни ще довго й мулько,
: бо різдвяна зірка сяє низько
: бо зітхає через сон котисько
: бо щедрують діти про зозульку ...

Ганна Осадко   21.10.2010 11:00     Заявить о нарушении
То найвища у кота чеснота: спати солодко та ніжно... до нестями...
Спить котисько і йому не мулько...
Вчись, Мала, тобі це знадобиться...
:-)

Валентин Лученко   21.10.2010 15:56   Заявить о нарушении
Єсть вчитися, вчитися і вчитися!
:))

Ганна Осадко   21.10.2010 16:54   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.