Завтра вже нема

Вдих, видих, спокій тиша...
Лягаєш спати, завтра будуть справи...
Аж гострий біль - болить у грудях і щемить -
Ще дві секунди - й знову тиша,
і болю більш нема....
......................
Все як завжди...все бистротічне...
Миная все - сьогодні, вчора, завтра,
А ти все кажеш - ще не час
Ще лиш сьогодні, завтра буде щось
І кожен день так проминає
Все завтра, завтра, завтра
Ну, а потім - завтра вже нема...
Сира земля і три сльози на гробі...
Ще вчора були друзі, діти і дружина
Ще вчора "завтра" ти збирався
сказати дітям, що їх любиш.
Ще вчора "завтра" ти збирався
пробачення просити у дружини
за всі свої гріхи в минулії роки.
Ще вчора "завтра" ти збирався
сказати друзям, що скоро ти підеш
далеко і надовго-
згадати з ними, наостанок,
всі ночі танців і світанок.
Ще вчора "завтра" ти збирався
набрати той завітний номер
і сказати - " Я кохаю" -
хоча навряд...
ти крок цей не ступив, за все життя -
і вже не ступиш...бо забита кришка.
Ти хочеш встати, хочеш жити
Хочеш сказати-закричати, а лиш 
в німому крику зуби зводиш...!
І чуєш, як падає від горя, та кохана,
що ти ніяк не зміг їй подзвонить. -
Вона прийшла і стала зкраю -
побачити в останнє того,
кого любила все життя!
.............................
Все... більш сил нема...
і знову гострий біль...
розкриті очі, і знову вдих
...глибокий...ще один...
піт падає мов град з обличча...
що сталося...навколо тиша...
лише ворочається поряд милая дружина
і діти - в кімнаті поряд. ше не сплять.
 Все! Зрозумів! Немає більше часу!
І Завтра Вже нема!
Є лиш сьогодні, є лише секунда
все те зробити,
на що пішло усе життя...
Вдих, видих...
лягаєш знову спати
та спокою уже нема
бо справ багато прямо зараз
і завтра вже нема...!