Ос нь

Я не хочу жити.не хочу чуєш,потворо,в дзеркалі?я хочу тебе знищити,але це кляте ЩОСЬ в грудях.В ньому є ВІН.А я не хочу,або вже не спроможна вбити в собі його.ВІН надовго там.Але я також не можу вбити себе в НЬОМУ.ЩОСЬ пов*язує нас.Ти знаєш,що мені стає боляче дихати,так..саме так.як дихають люди,бо людину я в собі вже вбила.Залишилось ЩОСЬ.Може він,а може ні.Може хтось тримає,га?Не тримайте.Змучилась від рук,відпоглядів.Від себе огидно.Чортові,бісові,кляті дії,почуття,зміни,вікна,двері і осінь,і ми в ній.Ми вже в ній.Вона в нас,бачиш,як в мені осипається листя,а руки і ребра брудні від болота під ногами.В голові закінчились каштани.Я не хочу жити.Я хочу вбити в собі час і осінь.Але ж ТИ чудово знаєш,я занадто спотворена і слабка.Вибач.Я б могла,а може й ні,щось доказувати.як це низько.Але,що може вже бути нище мене.Я відчуваю себе брудною.Бачиш,вони тицяють в мене пальцями,в сльозах своїх миють руки.Бо в людях тільки сльози чисті.Вони всі брудні.Скоро буде зима і бруду не стане.Він замерзне.Хочу замерзнути і щоб очі небачили.Бо я занадто німа,щоб кричати про святість.Я занадто НЕ Я.А ТИ міг би стати мною.Бо ТИ такий ТИ.Справжній як горівка.Скоро і тебе вб*є осінь.Скоро.А може ТИ вже осінь і я знову обдурююсь.Бачиш як цигарки стрибаюсь у мене з рук.Тіло здається,кричить сос.Але я зашиваю собі рота діями і алкоголем.Я закриваю собі очі і хто зна коли це закінчиться,хто зна коли мене спіткає доля.Чи ТИ знаєш?Ну ж бо не мовчи.Але ТИ мовчиш.ТИ теж зашиваєш собі рота.Заший мені рота.Забудь мене,знайди мене і знов забудь,і знов знайди.Закидай мене словами,порви мене на спогади,а потім зціли і пізніше,коли вони мене,таку ТВОЮ хворобу знайдуть і впізнають-вбий пострілом самолюбства у відкриту рану розуму.Позбав мене бажання,і життя.Адже кому це потрібно?Шмат м*яса.Шмат тіла.Без ТЕБЕ,без чогось,ЛИШЕНЬ З ОСІННЮ В ГРУДЯХ.А на біса та осінь,я не хочу.Адже ТИ живеш,але тобі байдуже.Ось вона найбільша проблема нашого бруду-людства.ТИ живеш,бо живеш.А я не хочу.