Про самотн сть

Знову темніло.Вона як завжди сиділа біля вікна, пила каву та сумно випускала сигаретний дим. Їй казалось це гарним, приємним.
Чекає …На кого? Навіщо? … вона не знала. Вона просто чекала, не розуміючи що нічого так і не станеться.

Переглядаючи старі фото, фільми, бувало навіть тихенько поплаче, але потім знову йде до вікна і чекає.Щось малює пальцем на тому вікні, про щось мріє. Тільки вона не бачила нічого крізь те вікно, вона звикла до однієї думки…Що вона сама…Що там нічого не має краще за її самотність.Їй це подобалось, бо вона знала ,що так її ніхто не скривдить.

Можливо колись, хтось, прийде до неї, і це буде сигналом, що вона дочекалась.Але всі ми знаємо, що не в казці живемо, що так не буває, і ніхто ніколи не прийде до неї…

А їй приємно чекати на щось у цілковитій самотності…

І так минали роки. Вона старіла…Не маючи ні друзів, ні кохання. Ті ж самі сигарети та кава були присутні в останній вечір її самотності. Гіркий запах кави та тяжкий дим лише попрощалися з нею. Померла…



Не треба чекати. Люди, озерніться! Це ж так сумно, чекати і не вірити в краще…