Сто чудовиськ Укра ни. 037. Озерницi

Назва: Озерниці (лат. Syrena lacusteria)
Класифікація: антропоморфні чудовиська водоплавного типу
Розповсюдження/місцезнаходження: закриті водоймища Сіверщини та Полісся
Харчування: риба, молюски
Кількість жертв: кілька на рік
Популяція: кілька сотень
Розмноження: статеве
Історія виникнення/вивчення: перші згадки про Озерниць знаходимо у літописах, де розповідається про дивних жінок з риб’ячими хвостами, які начебто нападають на мандрівників, затягують їх у воду, де гвалтують, а може, і поїдають. Християнські автори одноголосно вважали Озерниць нечистою силою і застерігали від спілкування з ними. В ісламському ж світі ставлення до Озерниць було більш позитивно, поширювалися чутки, що ці істоти можуть дарувати чоловікові надзвичайні статеві задоволення. Через це на Сіверщину відбувалися спеціальні походи татарських загонів, які займалися лише полюванням на Озерниць і їх доставкою на ринки рабів, де Озерницб охоче купували у якості наложниць. Коштували вони досить дорого, бо ж транспортувати Озерниць було досить важко. Для цього був потрібен віз з великою діжкою води, яку треба було постійно змінювати. У дорозі приблизно половині Озерниць помирала, то за інших людолови правили досить велику ціну, яка дорівнювала ціні трьох молодих невільниць. Згідно записам щорічно на кримські ринки рабів привозилося два-три десятка Озерниць, які потім відправлялися до гаремів найкращих людей Оттоманської Порти.
Постійний попит на Озерниць, не зважаючи на високі ціни та важкості утримання, підтверджує інформацію про надзвичайні задоволення, які Озерниці могли надавати чоловікові. Про те саме свідчать і численні випадки стосунків чоловіків з озерницями у дикій природі. Ще коли нинішня Сіверщина належала Польщі, через це виник справжній скандал. Один з нащадків багатої родини місцевих шляхтичів полював у лісі і здибався на березі ставка з Озерницею, після чого закохався в неї, не дивлячись на те, що був одружений. Коли про зв’язок з Озерницею стало відомо, жінка шляхтича звернулася за допомогою до церкви. Єпископ, який дуже шанував жінку шляхтича за багаті дарунки, зі всією серйозністю поставився до проблеми і написав цілу річ, в якій доводив, що Озерниці – суть тварини, то статеві зв’язки з ними – гріх та злочин, неприпустимі для людини. Шляхтичу була поставлена умова терміново припинити бігати до Озерниці. Він відмовився і заявив, що розлучається з жінкою. Тоді брати шляхтича оголосили його божевільним і відправили до бенедектинського монастиря у Чернігов, де тримали закутого в кайдани в підземній келії. Там він дуже швидко сконав, як кажуть, через сум за коханою Озерницею.
Брати поділили статки загиблого, але не пройшло і року, як один з ним сплутався з Озерницею. Та не просто сплутався, а почав будувати у власному будинку басейн, щоб узяти туди Озерницю на зиму. І цей брат був визнаний божевільним, а єпископ оголосив про хрестовий похід проти нечистої сили. Кількасот добре озброєних шляхтичів виступили в похід. Вони проходили сітями ставки та озера краю, всіх виявлених озерниць, а також іншу нечисту силу на кшталт водяних, вбивали. Тоді було знищено кілька сотень озерниць, але похід був припинений через напад татар.
Наступні згадки Озерниць відносять вже до періоду російського панування на Сіверщині. У доповіді чернігівського православного єпископа йдеться про непоодинокі випадки, коли місцеві жителі мали статеві стосунки з Озерницями. Єпископ вважав це богопротивним і вимагав від влади рішучих та дієвих заходів щодо запобігання такому сорому. Місцевий воєвода провів слідство і арештував сімнадцятеро місцевих жителів, яких звинувачували у зв’язках з Озерницями. Усі вони були піддані тортурам, після чого зізналися у зв’язках з нечистою силою. За це вони були страчені, а їх майно конфісковано. Щоправда, пізніше воєводу звинуватили у тому, що він не боровся з Озерницями, а набивав свої кишені, бо арештовував лише заможних людей, що мали привабливе майно, тоді як бідаків не чіпав.
Вже за часів імператриці Єлизавети Священний Синод видав спеціальну постанову, в якій підтвердив позицію і щодо походження Озерниць від нечистої сили і щодо їх тваринного стану. Через це зв’язки з Озерницями вважалися важким злочином проти Господа та Государині-імператриці. Поява Постанови була пов’язана з тим, що в Чернігівській та кількох сусідніх губерніях серед дворян з’явилася мода на зв’язки з Озерницями. Спочатку на це дивилися скрізь пальці, як на забави молодих, але згодом з’ясувалося, що молоді дворяни, почавши зустрічатися з Озерницями, втрачали цікавість до жінок, родин не заводили, дітей не мали, від військової служби ухилялися, бо хотіли завжди знаходитися поруч з коханими. Такий шкідливий вплив Озерниць викликав різку реакцію влади За постановою Синоду з Петербургу надійшов наказ  чернігівському губернатору терміново вжити всіх заходів для викоренення „болотяного гріху”. Саме так в офіціальних документах називалися сексуальні стосунки між чоловіками та Озерницями.
На виконання постанови Синоду була створена комісія, яка вивчила питання Озерниць. Комісія дійшла висновку, що єдиним можливим шляхом викоренення болотяного гріху є унеможливлення зустрічей між чоловіками та Озерницями. У іншому випадку Озерниць зваблювали чоловіків, хоча ті і знали всю небезпеку таких стосунків. Заслухавши висновки комісії, губернатор видав наказ про знищення Озерниць, як єдиний шлях для вирішення проблеми. Було створено кілька солдатських команд, які за кілька тижнів пройшли сітями всі більш-менш значні водоймища Сіверщини і доповіли про повне знищення Озерниць. Однак це не відповідало дійсності. Бо багаті покровителі Озерниць просто давали хабара офіцерам і ті не чіпали водоймища. Більше того, частина офіцерів були зваблені Озерницями. То ж, хоча на папері болотяний гріх був припинений, насправді, він тривав і надалі, набувши ще більшого поширення. Озерницями все більше захоплювалися дворяни, спочатку місцеві пани, потім навіть власники маєтків з інших губерній. Поширенню епідемії допомагали чутки про те, що Озерниці дарують чоловікові надзвичайне статеве задоволення.
Десятки молодих дворян щорічно приїздили до водоймищ, де жили Озерниці, вступали з ними в статеві стосунки і залишалися жити поруч, байдужі до кар’єри і статків. Жертв Озерниць називали «прищемлені», натякаючи на спосіб дій чудовиськ на чоловіків. Прищемлені жили біля озер та ставків цілорічно. У теплий період вони кохалися з Озерницями, а коли водоймища затягувало льодом, то сумували за ними. Деякі намагалися будувати палаци з басейнами, щоб відвідувати Озерниць і взимку, але чудовиська дуже погано виживали у штучних умовах.
Ситуація, коли щорічно десятки а то й сотні представників золотої молоді імперії зникали у прірві гріховних пристрастей тривала аж до царювання Миколи Першого. До нього на прийом пробився багатий нижегородський купець Трифон Степанов, син якого, що вчився у Петербурзі, почув про Озерниць, поїхав до них і став Прищемленим. Роздратований батько розповів царю про те, що робиться і попросив монаршого благословення на боротьбу з Озерницями. Цар Микола, вражений намальованою безутішним батьком картиною, збирався відправити на боротьбу з Озерницями цілий піхотний полк. Але Трифон Степанов справедливо не вірив у ефективність держави в справах боротьби з чудовиськами, то запропонував іншу схему. З власних статків він почав платити по червонцю золотом за тушу Озерниці. Коли про це стало відомо і були проведені перші виплати, до Сіверщини поїхали мисливці і просто бажаючи заробити зі всієї імперії. За кілька місяців вони вибили майже усіх Озерниць. Згідно бухгалтерським звітам прикажчиків Степанов, всього було оплачено біля трьох тисяч туш Озерниць. Навіть, якщо враховувати можливі приписки, цифра вражає. Вважається, що тоді Озерниці були винищені майже повністю, в живих залишилося лише кілька голів у невеличких лісових водоймищах.
Таким чином, план Трифона Степанова по винищенню Озерниць, заснований на приватній ініціативі, виявився напрочуд ефективним. Щоправда, сам купець закінчив погано: був вбитий власним сином. Той мстився за Озерницю з якою жив і яку вбили мисливці, щоб здати купцю.
Після тих подій згадки про Озерниць знову зникають на кілька десятиліть. За цей час вцілілі Озерниці починають потроху відновлювати свою чисельність, вступають у нові контакти з чоловіками. Щоправда, все це були поодинокі випадки, на які влада та суспільство не звертали уваги. Відомо, що письменник Іван Бунін мав плани оповідання про стосунки Озерниці і мірошника, але так і не написав цей твір через побоювання цензури і негативної реакції читачів на оспівування болотяного гріху.
Наступна згадка про Озерниць стосується 1931-го року, коли комуністи провадили компанію по боротьбі з нечистою силою, яку вважали своїми конкурентами. Щоб позбавитися Озерниць, їх проголосили шкідниками рибних запасів і провели масовану заготівлю. Триста двадцять сім Озерниць було спіймано і засолено, як звичайна риба. Спроби продавати солених Озерниць були невдалими, оскільки люди відмовлялися купувати їх, вважаючи це ледь не людожерством. Тоді бочки з Озерницями відправили до Сибіру, де згодували в’язням таборів, які ладні були з’їсти хоч би що. Після цієї остаточної чистки офіціально вважалося, що всі Озерниці знищені і цей вид чудовиськ припинив своє існування.
Але з’ясувалося, що це не так. Вже після війни були зафіксовані перші випадки зустрічей людей з Озерницями. Поступово їх ставало все більше. Потім почалися випадки зваблення чоловіків, які ставали Прищемленими. Проблема навіть обговорювалася у Москві, але вже почалася перебудова і владі швидко стало не до того.
Між тим Озерниці продовжували потроху нарощувати чисельність. Цьому заважали досить часті випадки браконьєрства, а також викрадення Озерниць для приватних колекцій. Вони і досі вважаються неабиякими коханками. Рівень розвитку технології дозволяє заможнім людям будувати такі басейни, в яких Озерниць можна утримувати і взимку. Щоправда, після виходу сюжету про Озерниць у «Житті по-справжньому!» модність Озерниць, як коханок, зменшилася.
Бо ми з’ясували, що під час стосунків з чоловіками, слизиста Озерниць виділяє наркотичні речовини, на які людина дуже швидко підсаджується (для виникнення твердої залежності необхідно 3-4 контакти, причому мова йде не лише про статеві акти, а й про поцілунки). Після виникнення залежності чоловіки тільки і марять Озерницями, втрачають цікавість до сексу з жінками, до роботи, друзів, хобі, до всього, чим жили раніше. Більш-менш нормально вони можуть існувати лише у випадку регулярного сексу з Озерницями. Тобто стають своєрідними наркоманами. Або Прищемленими. Зазвичай такі люди залишають родини і роботу, оселяються біля водоймища, де живе їх Озерниця і регулярно злягаються з нею, поки дозволяють природні умови.
Треба зазначити, що чоловіки підсаджуються на наркотик цілком конкретної Озерниці. Злягання з іншими Озерницями їх не цікавить. У випадку загибелі чи зникнення своєї Озерниці, Прищемлені переживають надважку депресію, яка, приблизно у третині випадків закінчується самогубством. Деякі вважають це справжнім коханням, але ми впевнені, що то просто ломка, яка буває у кожного наркомана, якщо він не отримує потрібну дозу.
Повстає питання, навіщо Озерниці зваблюють чоловіків і прив’язують їх до себе за допомогою наркотиків. Судячи з усього, справа тут не обмежується статевим задоволенням, хоча доведено, що Озерниці отримують оргазми під час злягання з чоловіками. Статеві стосунки з людьми необхідні Озерницям і для запліднення. Довгий час вважалося, що Озерниць взагалі немає самців, то вони вимушені використовувати для запліднення чоловіків. Це, навіть, давало деяким вченим аргументи для твердження, що Озерниці – рідкісний випадок міжвидового паразитизму.
Однак ми на „Житті по-справжньому!” з’ясували, що самці Озерниць таки бувають, інша справа, що вони не доживають до статевозрілого віку. Причин цьому декілька. Але спочатку про те, як Озерниці розмножуються. Коли сперма чоловіка потрапляє в піхву Озерниці, вона запліднює там яйцеклітини. Озерниці злягаються з чоловіками на протязі всього періоду, поки водоймища вільні від льоду. Однак, запліднені яйцеклітини не одразу починають розвиватися, а перебувають в загальмованому вигляді аж до початку серпня. Лише тоді вони починають розвиватися в ембріони, оточені яйцем. Десь у листопаді, в останні тижні активності Озерниці відкладають вже готові яйця у мул водоймищ. Яйця мають розмір десь зі страуси не яйце, у кожній кладці приблизне десяток-півтора яєць, які Озерниця зариває на глибину до метру. Коли водоймища вкриває лід, закопуються у мул і самі Озерниці, обіг речовин у них гальмується і вони впадають в сплячку аж до весни. Як тільки лід сходить з водоймищ, Озерниці прокидаються і одразу виривають яйця, які викладають на мілинах, де вода добре прогрівається. За яйцями слідкують найдосвідченіші Озерниці, які особливу увагу приділяють підтриманню необхідної температури. Ембріони у яйцях стрімко розвиваються і десь наприкінці травня маленькі Озерниці починають проламувати шкарлупу і виходять у воду. Зазвичай, у виводку десь 90 відсотків самиць і десь 10 відсотків самців. Так ось, Озерниці уважно вивчають дитинчат і жорстоко знищують самців.
Ми змогли зняти цей процес прихованими камерами. Це було потрібно, бо багато хто не вірив, що Озерниці здатні на таке. Більше того, ми довели, що це не якийсь збій у життєвій програмі, а цілеспрямована робота Озерниць по знищенню своїх самців. Якщо підвищити температуру яєць, що навесні викладаються на мілині, хоча б на градус, то у виводку б вже була десь третина самців, на два – половина. Але Озерниці навмисно підтримають таку температуру, яка зменшує відсоток самців у популяції. Якщо ж останнім таки вдається народитися, вони безжально знищуються. У деяких випадках самців тільки каструють. Тоді з ним виходять сумні та схильні до депресій істоти, яких у народі називають „водяними”. Але це скоріше виключення з жорстоких правил Озерниць, які, цілком можливо, могли стати прототипами для легенд про Амазонок, які теж жили без чоловіків і знищували хлопчиків у своєму потомстві.
Після нашого відкриття гендерної поведінки Озерниць, останні стали предметом уваги багатьох феміністичних груп на Заході. Вийшла книга „Світ без чоловіків” в якій суспільство Озерниць ставилося, як приклад для жінок, які мусили б звільнитися з чоловічого рабства. При цьому феміністки чомусь обходили той факт, що Озерниці наполегливо зваблюють чоловіків і налагоджують з ними регулярні статеві контакти, бо не можуть існувати без них.
Для того, щоби стати жертвою Озерниць необов’язково заходити у воду. Достатньо просто знаходитися біля водоймище, де є Озерниці. Вони відчувають присутність чоловіка і починають зваблювати його сміхом та плесканням у воді. Коли чоловік ловиться на цей гачок і заходить до води, Озерниці атакують його. При чому вони конкурують одна з одною, щоб привчити чоловіка саме до своєї комбінації наркотику. У більшості Озерниць є кілька коханців, з якими вони злягаються чи не щодня. Є інформація про випадки агресії Озерниць щодо чоловіків гомосексуальної орієнтації, а також імпотентів, які не могли вступати з чудовиськами у сексуальний контакт. До них Озерниці могли застосовувати сили і просто топити їх. Але цьому поки немає стовідсоткових доказів.
Поточна активність: зараз нараховується біля двох сотень Озерниць у дикій природі і 44 Озерниці у зоопарках різних країн. І ті і інші продовжують зваблювати чоловіків і вступати з ними в статеві стосунки. Щороку кілька десятків чоловіків стають Прищемленими і оселяються біля Озерницб. Це стосується не тільки диких, але й зоопаркових чудовиськ. Кілька зоопарків вже отримали судові позови від родин Прищемлених, то вже зараз місця перебування чудовиськ обносяться стінами, щоб унеможливити проникнення чоловіків. В майбутньому можливе і цілковите видалення Озерниць з зоопарків, як суспільно небезпечних тварин.
Також є проблеми і з дикими Озерницями, які продовжують полювати на чоловіків. Майже щорічно трапляються випадки, коли члени родин Прищемлених намагаються помститися Озерницям і вбивають їх. На захист Озерниць стають Прищемлені, що призводить до жертв з обох боків. Український уряд намагається обмежити доступ людей у райони, де мешкають Озерниці, час від часи виникають ідеї їх повного знищення, але цьому заважає потужне феміністичне лоббі на Заході, яке через уряд своїх країн впливає на Київ.
Ставлення громадськості: негативне. Але розповіді про небезпечність Озерниць часто мають протилежні наслідки, зацікавлюючи чоловіків і штовхаючи їх на секс з чудовиськами.
Причини появи: еволюційно-фемінистичні. Досі невідомо, чому Озерниці обрали шлях на знищення власних самців і залучення людських. Можливо, це дійсно перший у світі феміністичний проект, творений тоді, коли про сам фемінізм не було і згадки. З іншого боку, пануюча роль людства на Землі призводить до того, що все більше видів живих істот зв’язують своє майбутнє саме з паразитуванням на людях. І Озерниці в цьому досягли неабияких успіхів.
Згадки в літературі: Про Озерниць йдеться у оповіданні „Земноводна пристрасть” (http://proza.ru/2001/05/11-34), а також книзі „Сім історій на восьме березня” (http://www.gak.com.ua/creatives/1/21844).
Перспективи: Зараз Озерницям нічого не загрожує. Навряд чи і в подальшому будуть вжиті заходи, які призведуть до їх знищення.
Візуальні матеріали до розділу дивіться тут: http://superknyga.livejournal.com/270819.html