Право чи просто думка?

   Кожна людина індивідуальна. Вона відрізняється від інших зовнішністю, рисами характеру, особистим поглядом на ті чи інші події. Немає однакових людей, як і немає однакових думок. Світогляд двох і більше людей може в деякій мірі тільки збігатися, але ідентичні погляди знайти вкрай важко. Тоді виникає запитання: як же тоді люди роблять спільну справу, невже їхні погляди не збігаються? Збігаються, але не зовсім погляди, а спільне бажання досягти кінцевих результів цієї роботи і не без користі для себе. Ви запитаєте:а як же народ, адже він завжди відстоював спільну думку? Звісно відстоював, але якою ціною - згадаємо революції. А що було з тими, хто намагався висловити власну думку. Якщо взяти фразу "Людина має право вибору": головним виступає слово "право", чи контекст речення "вона повинна щось чи когось обрати". У наш час, не дивлячись на демократію, мабуть контекст є головним. Тоді що таке право? Тлумачний словник української мови подає таке визначення: "Право - сукупність установлених державою юридичних та моральних норм, правил поведінки, що регулюють суспільні відносини між людьми. Інтереси особи, групи, що спираються на закон, постулати. Тобто, як бачимо, слово "право" не може існувати окремо від влади, бо це норми (юридичні, моральні та інші), які встановила держава. Виходить, що держава керує нашим правом? З одного боку це правильно, адже наприклад, якщо людина вважатиме, що має право самостійно когось покарати і їй за це нічого не буде, то це суперечить моралі. Але з іншого - якщо це право вибору? Чи можемо ми щось обрати з запропонованих нам варіантів, або враховуючи певну ситуацію, обрати краще для себе?