chеееeese

Часто приходжу до тієї думки, що вже час змінитися. Приховувати свої справжні почуття, прийняти образ залізної леді. Тобі ж подобається коли я жартую, коли я така, яка колись сподобалася тобі. При знайомстві всі інші. Всі в масках. Знімаючи їх помічаємо, що це не те, за що ми так відчайдушно боролися, в що так наївно вірили. Або ми просто намагаємося показати одне одному свої негативні сторони? Налякати? Випробувати на терпіння? Навіщо? Для мене це все не має жодного сенсу. З самого початку я намагалася справити на тебе враження, закохати в себе. Так робить кожен. Але зараз... Навіщо грати? Я втрачую сили. Насправді. Занадто багато думаю, не отримую того, що, на мою думку, заслуговую. Мені мало того, що ти мені можеш дати. Багато вимагаю? А навіщо прикидуватися, ніби мені треба тільки бачити тебе раз в півроку, обіймати раз в день і я буду щаслива?! Мені треба набагато більшого. Якщо не можеш дати мені цього, не починай. Пізно? Почав? То зупини.
Знаю, що показую надто багато своїх почуттів. Лякає? Боїшся таких розмов? Не прикидайся слабким. Просто не можеш відповісти тим же. Хоча, можеш, та сам не повіриш в свої слова. Не кохаєш. Ніііііі. Кохаєш тоді, коли в тебе є на це настрій. Не подобається читати? Не згоден? Та припини... Ти не знаєш, як це цілодобово думати про одну людину. Замріяно дивитися на пусту вулицю, засинати і вигадувати самостійно сни, щоб тільки ти був в них. Нехтувати тією людиною, що дає тобі все. Навіть більше. Відрекатися від неї, щоб неділю-другу провести з тобою. Для мене вже не є відмовкою – ти далеко, ти просто не там, де повинна бути. Приїдеш – все буде твоїм. А навіщо чекати? Чому не сказати мені зараз того, що відчуваєш, якщо відчуваєш? Притримуєш час. Але за цей період не з’явиться те, чого нема. Зараз тільки твоє бажання може дати сили чекати. Я його не бачу. Можливо воно і є, можливо ти не вмієш показувати свої почуття. Та всі вміють. Головне наважитися. Маєш сумніви? Про них також можна говорити. Я не хочу приїхати, побути щасливою, поїхати і знову відчувати те, що відчуваю зараз. Краще вже нічого не мати, ніж мати казна що. Сумні тексти? Ксюша, та шо ти гоніш, пєрєстань такоє пісать, всьо нармальна. Я такой, какой єсть, ти етава раньше проста нє замічала.
Не помічала, бо була закохана. Закохані нічого навколо не помічають. Вони ідеалізують об’єкт бажання. А я більше не закохана.
Я кохаю.
Не можеш справитися з цим? То пішли все це разом зі мною під три чорти. Я вмію програвати. Навчилася. Завдяки тобі.
Маєш, що сказати у відповідь? Та де там. Пфф катєгарічна. Ксюша, давай нє будєм. Я уставший. Я паслєднєє врємя мала сплю і єщє вдабавак балєю.
Я й не вимагаю. Буду сама й далі вигадувати наступні сцени свого кіно. Кінцівку якого ти легко можеш змінити. Киска, я люблю тєбя, правда. Мнє проста сложна бєз тєбя. Да і ти там нє одна, ето очєнь нєпріятна панімать. Но раді хоть какова-та будущєва с табой я готов пайті на жертви. Я докажу.
Happy end.