ukr
Уже не гріють.
Вітри, заморені хандрою,
Сильніше віють.
Забута казка про усмішку
Згубила ролі,
Та човен, повен хризантем,
Пливе поволі.
В кільце сплелося наше пекло
Рудим барвінком,
Стіна занурилась у тишу
З німим відтінком.
Щось недалеко помирає,
І я це чую.
Не починайте все спочатку,
Бо не вгамую.
5-6.01.2007
Свидетельство о публикации №210111700705