Вечір любов трансформує в потреби. Треби приймає натомлене небо. Місяць повис у кошовці
на груші старезній. Суші забуто на лавочці біля вокзалу.
Залу втопили свічки своїм світлом печальним. Чалить до пристані утле суденце надії. Дії стриножує образ твій в тьмяних дзеркалах. По галереї гуляють портрети ожилі. Жили напружує пристрасть притлумлена болем. Ґолем прийшов до віконця і тихо скрибоче.
Хочу сказати як палко як ніжно кохала, але , НА ЖАЛЬ, не промовлю цього я НІКОЛИ...
NeverMore
© Copyright: Святослав Синявський, 2010
Свидетельство о публикации №210113000544
Свидетельство о публикации №210113000544
Рецензии
Чудово - справді! :-) От якби ще Ю після дзеркал прибрали... :-)
Татьяна Лимонова 30.11.2010 16:44 • Заявить о нарушении
Татьяна Лимонова 30.11.2010 16:44 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.