Свято третього грудня
Одного разу (ні, не в сонячний день) життя сказало: «Усе, друже. Все скінчилося. Прогулянки при повному місяці, подих люблячої людини. Все. Ти приречений жити нещасливим». Повірте, усе так і було. Життя так і сказало. Але є одне але. Життя сказало, та інваліди не погодились. Вони сказали у відповідь: «Звісно життя ти праве, але… але ми ще живі. Ми докладемо неймовірних зусиль, віддамо усе, що залишилось, та у будь-якому разі здобудемо своє велике, невід’ємне щастя».
Так що третє грудня – це день неймовірної сили волі, надії та віри у майбутнє. Але, виходить, що цей день має відношення лише до самих інвалідів. Проте, такі слова, як воля, надія та віра, мають відношення до усіх людей. Та цей день має відношення і до таких слів, як попередження. Усі ми люди, котрі живуть поруч у єдиному недосконалому світі. Ми не тільки живемо поруч, але й тісно співіснуємо один з одним. І в цьому жорстокому світі будь з ким може статися що завгодно. Ні, це не якась страшна казка. Це реалія життя. В одній пісні є такі слова: «Люди, одним себе годуєм хлібом, одне на всіх дано нам небо..»
Виходить так, що третє грудня – це день не тільки самих інвалідів. Але і усіх. Усіх, хто хоче жити та бути щасливим. Так, це міжнародний день. День взаємодопомоги та братерської любові. Любі українці, усі люди у світі! Будьте здорові, щасливі та ніколи не забувайте один про одного!
Свидетельство о публикации №210121501154