Львiв-СПб - на укр

(поетична фантазія на основі реальних подій)

З міста Львів до „Міста Левів”
Потяг посувається поволі,
Навпомацки, начебто
Не певний дороги,
Дослухуючись гудіння рейок і
Пташиного співу лискучих
Проти сонця
Електричних дротів,
Уздовж колії,
Що вивіщують
Наближення осені з
Наближенням кордону.
Потяг посувається
Червоно-Чорно-Білою Руссю
Руссю рівненських рівнин та
Поліських боліт,
Руссю зруйнованих замків і
Занепалих палаців культури –
Повз хати,
Бетонові палі залізничних споруд,
Сумні гаї, пости ДАЇ,
Божевільні аркани парканів,
Все далі й далі
На згадку везучи до Півночі:
Купу книжок
З книгарні „Ґльобус”*,
Малозрозумілою галицькою мовою
На –сьмо й –сьте;
Декілька дерев’яних файок –
Можливість заробітку жвавим бойкам,
Етнокіч для численних kuracjuszow**
(відповідник російської матрьошки),
Придбаних принагідно
на Східниці,
Разом із „горівков”*** (sic!)
Місцевого виробництва
(либонь, з бориславської ропи,
якою вона відгонить),
У плястиковій флєшці****
З-під „Нафтусі” та
Крисанею, яка, нібито,
Належала самому Довбушеві
(принаймні, в цьому нас запевняв
хитрун-дідусь із
солом’яними вусами-дідухами) –
прострілєна в п’єтьох місцєх*****;
Декілька аванґардних
Віршів Антонича,
Написаних ще лемківською;
Малюнок Бруно Шульца,
На зворотній стороні летючки
З відозвою ОУН-УПА
(тхне цинамоном);
Батуру, що саме нею
Владні білявки
Періщили Захер-Мазоха,
Австрійського аристократа,
Письменника й захисника прав русинів,
Під час розбещених
Сексуальних оргій
(які відбувались, переважно,
в його власній розбурханій уяві);
Декілька старих жидівських надгробків******,
Прикрашених зображенням левів та
Виноґрон
І оперезаних
Паскудною чорною аерозольною
Свастикою,
Що її полишив був
Якийсь недоробок,
Шмаркач-неонацист;
Декілька польських стародруків –
Ґотичним шрифтом –
Листування Петра Скарґи
З Іпатієм Потієм –
Скарги на „тупих
Уніятських попів”,
Що воліють звертатись з казальниці
До своєї „мужицької пастви”
„Жахливою хлопською говіркою”,
Ніж долучати цю саму паству
До „ушляхетнюючого впливу
Латини з польщизною”;
Декілька магнітофонних записів,
Зроблених у леопольських кнайпах,
Де метеликуваті цибаті кельнерки,
Звабливими голосами сиренок,
В той час, як завсідники
Вживають чорну каву без цукру і
Міцні алкогольні напої,
Крізь цигарковий дим та
Брязкіт порцелянового посуду,
Наче крізь відвічні тумани,
Напівначитують-напівнаспівують
Щось з Юрка Андруховича –
Тож не дивно, що вашого
Побутового човника
Буде розтрощено
На підводних каміннях
Їхньої сексапільності;
Декілька фрашок з Коломиї;
Декілька коломийок з Пряшова;
Сухозлітну різдвяну звізду;
Брошурку Сирохмана Сокирницького
(що він за один?)
„Утцюзнина, ґаздуство и прошлость
южно-карпатских русинув” (1930-і)******* –
Знайдено у ятці тандитника,
На „Вернісажі”, що за Оперою –
76 гривень;
Розбите погруддя Пушкіна********
(подарунок російським ЗМІ);
Достеменну копію
Гетьманської булави пана Ющенка,
Помаранчевого кольору;
Засохлу гілку червоної калини;
Світлину – Енді Воргол у вишиванці
Попід руку з лідером
The Wedding Present*********
Пітером Соловкою
Кокетливо шпацирує
бруківкою Староєврейської
(подейкують, що це – монтаж);
Текст „Плачу Єремії” в перекладах
Чи то Пулюя, чи то Огієнка;
Старовинну РУН-вірівську ікону,
Написану акриловими фарбами
І, нарешті, наші серця,
Що хворіють на розлучення
Із Львовом.
Побоююсь – з останніми
На митниці не перепустять,
Бо ж то кваліфікуватиметься вже,
Як підпільна торгівля
Людськими органами.

Листопад 2005 р.

Примітки:

книгарні „Ґльобус”* - точніше "Глобус", реальна львівська книгарня

kuracjuszow** (польск.) - курортників

горівков***,у плястиковій флєшці****; прострілєна в п’єтьох місцєх***** - передається справжня бойківська говірка

жидівських надгробків****** - в Західній Україні слова "жид", "жидівський" - нейтральні (як, наприклад, і в сучасних польській чи чеській мові), позбавлені найменшого негативного забарвлення, на Сході країни вони набули такого виключно через вплив російської, автор запевняє, що нікого не хотів, у жоднім разі, образити, просто бажав передати "місцевий колорит". На жаль, через зміни (а, насправді, викривлення), що відбулись у сучасній українській мові під впливом російської - з одного боку, та через поширення антисемітських настроїв серед частки "національно занепокоєних" українських йолопів і мерзотників-псевдопатріотів, що, в дійсності, лише дискредитують Україну в очах світового суспільства - з іншого боку, автор і мусить це пояснювати.

„Утцюзнина, ґаздуство и прошлость южно-карпатских русинув” (1930-і)******* - книга (написана русинською) - не вигадка, існує реально, видана у 30-і роки, й один з примірників цього видання продавався, свого часу, саме на "Вернісажі"

розбите погруддя Пушкіна******** - натяк на сюжет, що якийсь час тому (в особливо "гарячий період" "холодної війни" між - тоді ще - "помаранчовою" Україною та путінською Росією) пройшов російськими ЗМІ, де демонстрували невеличке погруддя видатного поета біля будинку, в якому перебувало "Російське культурне товариство" (або - як його там) уві Львові, потрощене (не товариство - погруддя), начебто, "українською націоналістичною молоддю".

The Wedding Present********* -  може хто не знає, але, колись це був культовий, майже леґендарний новохвильовий британський інді-гурт, лідер якого - Пітер Соловка, українець за походженням (напів українець, напів ірландець), пізніше заснував іншого гурта - The Ukrainians (склад: Peter Solowka, Roman Remeynes, Len Liggins та Stepan Pasicznyk) та випустив платівку на українській мові "Ukrainski vystupy v Johna Peela".

Та... Щодо "Плачу Єремії", то тут йдеться не так про біблійний текст, як про добре відомий рок-гурт.