Пензлик, акварель, папір, зайчик сонячний, кімната. Треба зовсім небагато щоб не стримувать напір талану і дару жити...
Бризки піднімать, сміятись, бігти щоб блищали п'яти. З хати. В поле, в простір, в сонце, в жито...
Жити,
жити,
жити,
жити
*
Треба просто говорити як ти любиш це волосся, ці вуста, туге колосся стану юного, в'юнкого. Як кохаєш ту, для кого ти прийшов у світ опівніч і залишився до ранку...
*
Трунок випить до останку, до останньої краплини. На останнім полустанку цього світу, в цю хвилину все згадати, все простити, відпускаючи у Небо:
Горобця,
Бузька,
Голубку...
Акварель, пастель i вуглик
© Copyright: Святослав Синявський, 2010
Свидетельство о публикации №210121700516
Свидетельство о публикации №210121700516
Рецензии