Велике м сто!

Велике місто. Воно краде час, збільшує відстані між людьми, прискорює ритми життя, витягує енергію життя.
З тим, велике місто надає можливості, збільшує вибір, підвищує зарплатню, відчиняє недоступні двері.
Мені не подобався Краматорськ, не подобався Харків, і ось я в Києві. Зазвичай люди знають від кого, або від чого вони втікають, або куди направляються. Я просто їду, шукаю чогось, чого, інколи здається, ніколи не знайду. Начебто хтів сюди, але щось не так, не вистачає людяності, часу, набридають дороги. Співробітники більше не знайомі чи друзі, а лише м’ясо, яке додає клопоту і кожен день питає одне і те саме. Час кудись зник, раніше його було більше ніж треба і не знав куди його дівати, тепер же між роботою лише їжа і сон. Дороги, як я любив їздити, дорога – символ нових відкриттів, нових емоцій, нових знайомств стала шматочком, коли мозок не думає, а знаходиться в якому анабіозі. Дві – чотири години щодня. Не думати – це помирати, я помираю по 2-4 години на день і це ЖАХЛИВО!
Коли немає цілі, то немає до чого йти, а значить, немає мотивації/стимулу (кожному своє).
І ось, свято для всього святу, всі наближаються один до одного, а я сиджу і не знаю де ж я буду. Поїхати додому  неможливо, бо вихідних на роботі не дають, залишитись тут і святкувати самому в чужому домі? Якось не дуже цікаво виходить…
Ні, з голови погані думки, все буде, тут залишаються друзі, не всі ж бо кинуть, можливо із родичами поїду. Треба щось вирішувати, щось робити, щоб не будо проблеми 31.
А велике місто? У великого міста великі мінуси й великі плюси. Що для кого переважить вирішувати лише вам. Для мене поки що плюси важливіші за мінуси ;-) Гарних свят!