Вогонь - стихiя пiзнання

Вже промайнули сотні років, та навіть тисячі віків із того часу,  коли земля лиш починала оберт свій. Коли навколо лиш пітьма і холод, сире каміння та пронизний вітер. І не було життя на цьому клапті суші, бо не  було іще тоді вогню….
 Аж раптом ця пітма ісчезла, і небо колір свій змінило на блакитний, і вічно мерзла скеля кам'яна відчула дотик теплого проміння  – то зовсім поряд, в тьмі космічній з'явився перший  в цій галактиці вогонь – велика зірка, що й понині нам осяває небосхил.  То й був початок для життя  на цій планеті – відсутній елемент із чотирьох стихій, який прийшов і став ключем для циклу, для початку, буття і небуття навкруг…..
Він дарував тепло і їжу людям, і чистив ліс, у спалаху пожежі, від усього старого й зайвого навкруг, щоб  стало згарище  початком для молодого й свіжого ліску…….
Та потім, запанувала в світі думка хибна, і став вогонь не тільки для початку, але і символом кінцю. В вогні палали вороги, запалені від зброї, житло палало і кричали діти… Не всилах стримати жадобу і ненависть, що розпалили люди, земля здригалась, поливала землю гарячими кровавими слізми….і зник тоді Помпей,  навіки ставши скульптурою агонії вогню….
І з того часу ми живем і робим помилки. Для когось ця стихія є майбутнє – зігріта та накормлена дитина,  і зварений відвар цілющих трав, ну а для когось це початок лиш кінця – це спалах бомб і канонада…
В усі віки ну і понині, вогонь був центром багатьох наук -  алхімія і хімія, механіка тем паче. Вгонь був центром багатьох легенд, був суттю певних він релігій….
Та і на зараз, хоч нібито розгадані  всі його таємниці людством, чи самовпевнено вважаєм так.. Усеж він складова стихій, початку і кінцю, він - суть незнана таємнича… він все ж таки є складова буття……….