Три С - на укр

Самець/самиця. Самота. Тожсамість
Самих себе лише собі самим.

Так вперто повземо
Чухаємо черевце шорстке
Об наїжачене каміння
Реальності,
Втрачаючи дорогою надії, волосся, зуби,
Друзів, цноту, залишаючи по собі
Сухі оболонки личинок – свої попередні Я.
Не так слід, як послід, наче пси чи кролі
Мітимо Lebensraum, боїмось що хтось
Зазіхатиме на нього. Хтось інший, хтось цілком чужий,
Несвідомі того, що носимо чужинця в собі як вагітна сука
(«Це не я, не я!» - волає нещасливець, заскочений на злочині.
Авжеж, не він, бо, зрештою – хто «він»,
як не випадковий набір масок-ефемерів?).

Наш збожеволілий лічильник жадібно поглинає
Кілометро-години, зажовує плівку
Старого кінофільму, що його відзнято
Не за нашим сценарієм.
Втім, скрінрайтра взагалі не існує
(бо, як доведено наукою – ти ж у нього однаково не віриш)
І так, доки лічильник не покаже язика –
Рахунок, довжелезний список боргів,
Що мусимо їх неодмінно сплатити.
Тому, кого все’дно не існує...
(бо, як доведено наукою – і нас не існує так само)
Доки земля вологими губами не зажує НАС і
Не виплюне неперетравну сутність –
Навічно всміхнені від самовдоволення черепи.

Вирізаємо власні імена на кожному дереві,
Кожній парковій лавиці, продряпуємо їх лезом
Чи цвяхом
У тиньку, в убивчо-зеленій фарбі стін казенних
Зі страху забуття.
Ці курлапі літери й є наші діти (вірші? демарші?).
Обліплюємо вщерть свої приватні нірки (нирки?)
Світлинами вигаданих коханців –
Домашніх божків вечірніх мастурбацій, але
За будь-які ігри
Дорожчий нам шантаж сентиментальний наративу

І от вже вбивця-рецедивіст сльози ллє
Над долею Муму або Каштанки.