Брати по розуму гукнули

Брати по розуму гукнули
Землян: «У гості прилітайте
До нас з привітом завітайте
У нас є їжа, кислород
У нас порядочний народ…»
Команда бистро снарядилась
Ракета в небо запустилась
Летіли довго крізь простори
Ракету били метеори
Уже кончається вода
Давно закончилась їда
Повітря стало зовсім мало
І кожен диха чим попало…
Та ось планета та, шо нада
Вже корабель на неї пада
На зустріч висипав народ:
Учені, власті, всякий сброд.
Ці мєстні люди були кволі,
Дурні як ступи, троєполі
Ні рук, ні ніг – одні присоски
Маленькі очки, по три соски
усіх їх мучили запори
Пили вони якісь раствори.
А тільки ночка наступила,
Ховались всі у свої нори.
Завбільшки з гуску комарі
Над ними шастали вгорі
А мухи наче пивні бочки;
Страшні були тут дні і ночки.
Із отвращенієм дивились
Одні на других, і дивились,
Які ж уроди ці земляни,
Не лучі й інопланетяни.
Аборигени потікали
Земляни з поспіхом взлітали
Додому нафіг полетіли
В дорозі жирну муху їли
Та от біда – води немає
І командир тоді рішає:
На першу сядемо планету,
Як повезе, то на комету
Там льоду точно наламаєм
Од жажди ми не поздихаєм
Так і зробили: наламали
Три бочки льоду, та не знали
Яка получиться вода
Вони ж бо сіли не туда
Засіли всі на унітази
Кругом витали чадні гази
Лунали вибухи, прокльони
Нестерпні крики, тихі стони…
Та ось завершений поход
Стрічать їх висипав народ
(учені, власті, всякий сброд)
17.12.07