11. Тихомиров В. В

          Тихомиров В.В. - майже 20 років керував таким велетнем, як наш радгосп – комбінат. Звичайно, першочерговим для нього було виконання колективом підприємства державного замовлення по виробництву продукції тваринництва. Стабільна робота комбінату, чудовий колектив працівників та спеціалістів, як наслідок високі показники економічного розвитку – все це завдяки В.В.Тихомирову.  Але хочу сказати про головне, це нам треба завжди пам’ятати. Чудове містечко збудовано завдяки йому. В нашому селі кожного року будувалось 2 -3 багатоповерхівки. Діяло  два дитячих комбінати. Майже безкоштовні комунальні послуги. А скільки  було зроблено для розвитку культури на селі, спорту, освіти. Цікавий факт – Володимир Васильович дуже  полюбляв квіти, тому кожного року завдяки йому, постачальники завозили, а відділ озеленення висаджував на клумбах близько п’яти тисяч троянд.

          Згадую роки, коли я працював головою профспілкового комітету комбінату, Володимир Васильович допомагав вирішувати соціальні питання.  А вони були досить дієвими. На балансі була база відпочинку на Чорному морі, туристична база на Каховському водосховищі, табір відпочинку для дітей в місті Скадовськ. Всі соціальні питання вирішувались виключно за погодженням профкому. З таким керівником було легко працювати.
 
          Володимир Васильович постійно дбав про добробут трудівників. Пам’ятаю, як одного разу він сказав: «Є така пропозиція: кожному працівнику один раз на місяць продавати по пільговій ціні по 2 кг сирокопченої ковбаси, вершкового масла, твердого сиру,  по ціні 1 грн. за кг».  Тиша. А він продовжує: «…може хтось проти?». Хто скаже проти, коли директор назвав казкову ціну? Звичайно, різницю в ціні директор наказав віднести на збитки, а працівники були вдячні йому. Трохи схоже на англійський гумор, а приємно. Або згадую День працівника сільського господарства.

          «Отберите сотни две-три приличных поросят на свинокомплексе и продайте их нашим рабочим по 1 грн.», - наказав директор. Звичайно така ціна нікому і не наснилась. А на святі дізналися, що і директор має право пошуткувати, було багато цікавого і смачного: безкоштовна юшка і інша смакота. Все з димком, все на свіжому повітрі. Уявляєте, який був настрій?

          До слова, про ціни. Обід в нашій столовій для робітників комбінату коштував 24 копійки. На обід давали:
- борщ український з сметаною та добрячим  шматком ребрини;
- гарнір з котлетою, піджаркою чи шніцелем;
- млинці, булочки, пиріжок;
- стакан сметани;
- чай, кофе, какао.
Великий вибір вітамінних салатів був безкоштовним – бери на здоров’я, що кому подобається, що до смаку. Так і жили «бідняки» на 24 копійки.
 
          Зараз Володимир Васильович на заслуженому відпочинку. Активний, цікавиться життям сільської ради, її виконкому, життям села, дає ґрунтовні поради.