ProЩастя

                для Ганни Осадко

Ща_Слива

І що ж ти така щаслива, голубонько сизобока? Та босою по камінню бредеш без очіпка й плахти... Чи може то ти з уроків, з питва та очей чорних вдяглася у дивні лахи та в левадах заблукала?

Чого ти шукаєш, рибко, в потоках оцих сизих? Не бачиш, що Він в ризи та в целібат закутий? Не бачиш, що то не Янко, хлопчина вусто-солодкий, а вже отець Сергій, твердий у вірі, як камінь? І подає Він тобі не полуницю, а чашу гірку спокути... Не розминутися з нею, поки про такого мрієш...

***
Ти хочеш ЩАСТЯ, отого великого аж за безмежжя, донечко Анно? Так ЙОГО немає! А є багато маленьких щасливих хвилин. Вони бувають біло-пухнастими, червоно-чорними, в сепії або чорно-білими, жовто-блакитними або смарагдовими...
 
Ми можемо ласувати ними як черешнями або кавою з коньяком. Вони можуть бути гладенькими, пружними або жорсткуватими... Вони можуть бути терпкою хурмою або солодкими шаронами (це, власне, один плід, але вирощений по-різному), фініками або кропивою...

Їх дуже багато цих маленьких, іноді крихітних щасть! Але отого дівчачого ЩАСТЯ немає, Доненько Анничко! Не шукай його марно у мріях-листах електронних! Не очікуй на Білого Принца на вежі слонової кістки! Чекання - марнота, мара!

Подивись на засніжену крону, на прозорую кригу в ставку...Подивися на чорну ворону. Бачиш синім бузком її пір'я блищить? Мить оця називається щастям у світі моєму, розумінням, що ти - співучасник творіння. Хай маленький і кволий, але твоя часточка  щастя - барвистий метелик полетів свою квітку шукати...

Він знайде, неодмінно знайде. І чи буде та квітка твоєю від тебе залежить. Чи нектаром його нагодуєш небесним чи полин йому крильця сплете. Все від тебе залежить, Cara Mia...