Зими немає і весни немає...Є світла дуалізм, є рештки раю. Є вирій і лелеки чорногузі, є піп і срібний хрест на пузі вагою в кілограм. Є піст, Великдень, крашанки, цілунки."Христос Воскрес!" - луною понеслось. О, як же лунко у відповідь: "Аз єсьмъ воздам!" Басисто під склепіння: "Терпіння, дочко, то таки терпіння,нічого особистого..."
Лети, душа-голубко, до мети, якщо вона десь є...Лети!
Ну, а якщо нема її, то попик Муравій чи там якийсь Пихто знайдуть її заміну. Вони уміють промивати мізки. Торочать про гріхи, про заборонену любов та про пролиту кров за ті гріхи, з якими народились ми. О так, дадуть нам на горіхи ці пастирі чи радше пастухи овечок блудних за всі ті втіхи, що їх зазнали Ми на луках смарагдових ...
Аз Воздам
© Copyright: Святослав Синявський, 2010
Свидетельство о публикации №210122801352
Свидетельство о публикации №210122801352
Рецензии
О! Да! Хороший текст! (Как всегда, в прозу - по ошибке... :-) )
Татьяна Лимонова 02.01.2011 22:46 • Заявить о нарушении
Татьяна Лимонова 02.01.2011 22:46 • Заявить о нарушении
На прозе лежит печать стереотипа, мы его должны разрушить...:-)
Святослав Синявський 02.01.2011 23:18 Заявить о нарушении
Святослав Синявський 02.01.2011 23:18 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.