Iншомовнi запозичення або що там в сухому осадi?

Часто можна почути чи почитати в Інтернеті розмови не вельми обізнаних та ревних мовних пуритан, які борються за чистоту чи то російської чи української мов про засилля іншомовних слів, особливо англіцизмів. З одного боку вони мають рацію коли говорять про недоцільність використання таких новоязівських слів як брифінг, коли вже існує запозичення прес-конференція чи офіс, коли ми вже давно сприймаємо своїм запозичення контора. Те ж саме стосується сандвічів та хотдогів, які витісняють потроху звичні нам запозичення на кшталт бутерброд. Виникає природне питання: коли допустимі запозичення? Відповідь дуже просто запозичення приходить у мову разом з поняттям або предметом, якого раніше мова не знала.


Звичайно, можна піти іншим шляхом – не запозичувати іншомовні слова, а спробувати, користуючись ресурсами рідної мови конструювати нові слова для нових понять. Єдиною слов’янською мовою, яка пішла таким шляхом є чеська. Ви практично не знайдете там слів іншомовного походження. Навіть таке слово як футбол, яке з англійської запозичили мало чи не всі мови світу має властиво чеський відповідник: ножна пулка. Пояснення такого виняткового пуризму чеської мови дуже просте. На зламі 18 та 19 століть чеська мова була на грані зникнення. Ті чеські патріоти, які вирішили відродити чеський національний дух та чеську мову були дуже схожі на російських слов’янофілів 19 століття та наших лінґвопупуристів 20-тих років ХХ століття у своєму прагненні звільнити мову від іншомовних запозичень. А оскільки, вони створювали літературну чеську мову практично з нуля і мали величезний авторитет серед чехів, то це їм вдалося.


Українська та російська мови за свою багатовікову історію вибудували свої словники на основі запозичень, які носіями цих мов рідко сприймаються як щось чужорідне. Особливо це стосується літературних варіантів української та російської мов. Та величезна кількість німецьких, голландських а згодом французьких слів, які бурхливими потоками накочували на українські та російські терени майже органічно увійшли до наших словників. Але не тільки іншомовні слова останніх століть подибаємо в нашому вокобулярі. Багато слів було запозичено в ранньому та пізньому середньовіччі тоді ще руською мовою. В цій статті Ви, Читачу, знайдете кілька вельми курйозних прикладів, які я запозичив зі статті Віталія Радчука «СУРЖИК ЯК НЕДОПЕРЕКЛАД» .

 

А поки що, хочу звернути Вашу увагу на цікаві дані які ще в 1957 році опублікував відомий російський мовознавець О.Трубачов. За підрахунками О.Трубачова (див. журнал "Вопросы языкознания", № 5, 1957, с.67), з 10779 слів (без 818 власних імен та етнонімів), походження яких подибаємо у 4-томному "Етимологічному словнику російської мови" М.Фасмера, тільки 93 (0,9%) трапляються виключно в російській мові. Решта 99,1% - запозичення. З них пізніх запозичень - 6304 Слів експресивних, звуконаслідувальних, неясних за походженням - 1119 (10,3%). Загальнослов'янських (та ранніх запозичень) - 3191 (29,5%). Спільних тільки для східних слов'ян - 72 (0,8%). Остання цифра просто вбивча, оскільки вказує на те, що в словниковому складі російської мови є лише така мізерія слів спільних с українськими та білоруськими.

Не краща справа з українською та підозрюю і з білоруською. На жаль, ми попри двадцятилітню терплячку так і не дочекалися до повного видання словника української етимології. Але зверніть увагу на наступні приклади іншомовних запозичень, що побутують в українській мові:


Грецькі запозичення: «огірки в мисці", "лиман за левадою", "троянди й маки", "школа, пошта, церква" "Петром Васильовичем Бандурою" «Лідія Никонівна Гордієнко»

Латинські запозичення:. "Запропонуй Галушці келих оковитої і буде свиня в болоті"

Перські запозичення: "Собака під грушею" з "люлькою в кишені кумових шароварів"

Арабські запозичення: " алгебра кава, цукор, щербет "

Волзько-фіно-угорські запозичення: "Чубатий Карась чекав батька, де лопухів густо"

Тюрські запозичення: "До козацького казана і куреня торбар з кобзою привів ватагу чумаків, чабанів і батраків безчобітних"

Німецькі запозичення:. "На ринку не потрап на гачок і купуй крам без ґвалту, бо муситимеш рятуватися на пофарбованім даху кухні за ліхтарем на балці"

Литовські запозичення: "Клишавий лайдак не відгилив свого ремесла й не кліпнув лупатою шкапою, хоч карався скабкою у кирпатій мармизі, тванню з гички в пельці й відлигою ледве швендяючи повз скирту до клуні на толоку".


Хочу зазначити, що ці приклади підібрані вельми дотепно Віталієм Радчуком, чию працю я радив би почитати всім хто цікавиться літературним перекладом та іншомовними запозиченнями.


І щоб не було прикро російськомовним читатчам відчувати себе позбавленими відповідної уваги приведу приклади запозичень в російській мові:

Грецькі запозичення «Лидия Георгиевна Огурцова в церкви, а Юрочка на почте

Латинські запозичення «Царю – капут! Виктория социалистической революции и пролетариату!»

Перські запозичення: «Кумовья под грушей с собакой. Кума в красных шароварах»

Угрофінські запозичення: «Батяня в лопухах пушистых прячется»

Франко-англійські запозичення: «Бравый денди в макинтоше по бульвару дефилирует, на дам глазея»

Німецькі запозичення: «Зюйдвестовка мичману, бушлаты матросам. Шхуна крениться! Помпу включай!»

За бажання таких прикладів читачі можуть задля розваги наґенерувати сотнями. Справа не в тім, що українська та російська мова мають таку велику кількість запозичень з інших мов, а в тому наскільки вони це зробили природньо, у відповідності до рідної морфології та синтаксису і чи не порушується принципи природнього запозичення в нинішні часи активних контактів з західноєвропейською цивілізацією. Історія показала силу наших мов у переварюванні іншомовних запозичень. Аби ми тільки не забивали їх травну систему зайвим непотрібом…


© 2009 Валентин Лученко