Серпнева втома визрівала, зріла та й перезріла непомітно якось. Грушево-яблуневий сад в цикад потонув хоровищі. День домліває у червонім надвечір'ї, а в ньому розчиняюсь я...
Ось блідолиций місяць-жнець в сріблі роси стерню купає... Вже стерся зовсім олівець пастельно тане теплий вечір. Розмито обриси речей і речень і плед м'який покладено на плечі моєму двійникові щоб ніч теплішою була, коли Чумацький Шлях він буде споглядати...
2007-2011
Етюд
© Copyright: Ингвар Олафсон, 2011
Свидетельство о публикации №211010200376
Свидетельство о публикации №211010200376
Рецензии
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.
