Ирен частина шоста

Лабіринт
В голові все ще був її погляд. Її поцілунок і обійми…це було те чого він чекав. Але залишалось питання;“ Чому вона це зробила?”… 
Саша сидів за барною стійкою з склянкою віскі в одній руці і тліючою цигаркою в іншій. Він намагався зрозуміти те що вона зробила, але пояснення ніякого не було. Не знайшовши відповідь на одне питання його вже цікавило інше. Допивши віскі він вийняв телефон і набрав номер друга. Нудні гудки дратували його. Його дратувало все...Він не міг ні про що думати окрім неї… Ірина все ще стояла перед ним взвісивши руки на його шеї, а він легко обіймав її за талію. 
-Слухаю. – нарешті почув голос друга Саша. Сергій єдиний міг допомогти йому тепер. Саша знав, що новини обрадують Сергія, але не всі. Тому він вирішив не поспішати все розповідати по телефону. 
-Можеш приїхати? – тільки й спитав Саша. Він намагався як найменше розповісти другу до його приїзду, щоб не розсердити його. 
-Що ти знов накоїв? – не втримавши з посмішкою на обличчі запитав Сергій. Він здогадувався, що Саша кудись влип оскільки дзвонить йому. Це звичайно ж був тільки один з варіантів, але він найбільш підходив під його голос. 
-Розповім коли приїдеш.Я зараз у клубі твого батька. – не розпрощавшись Саша кинув слухавку і знов випив чергову порцію віскі. 
Що робити далі і як дивитись після цього їй у вічі він не знав. Її поведінка не підлягала жодним поясненням. Що вона хотіла цим сказати Саша теж не розумів. Всі події що стосувались Ірини він згадував і намагався знайти хоч якесь пояснення, але всебуло марним. Йому здавалось, що вона це навмисне зробила, щоб він нарешті відчепився від неї. Але він не міг…забути тих парфум, того тепла, тієї ніжності і насолоди. Йому здавалось, що якщо він не зізнається їй у коханні вдруге він помре. Для нього Ірина була чимсь особливим, чарівним у цьому світі, який заплутався у рутині брехні, ненависті і в якому люди забули про почуття. Вона була для нього всім. Навіть на мить Саша не міг уявити собі життя без Ірини. Що в школі не бачити її, не проводити з її класом уроки коли вона сидить на першій парті перед ним і наче навмисно. сама того не помічаючи, спокушає його. Все чого він міг бажати - бути з нею… 
Саша помітив, що не сам тільки коли побачив біля себе ще одну склянку віскі. 
-Швидко ти. –  з важкою посмішкою на обличчі сказав Саша. Він радий був бачити друга, але як йому все розповісти і пояснити не знав. Потиснувши Сергієві руку Саша повернувся до склянки віскі, яка вже була пустою. 
-Розповідай, що змусило зателефонувати мені? – сівши поруч з Сашомзапитав Сергій. Друг мовчав. Сергійові не важко було здогадатись, що розмова буде стосуватись Ірини і швидше всього він здається наступив на граблі, якщо зараз сидить в барі його батька і п’є віскі. – Ірина? 
-Який ти здогадливий. – з сарказмом в голосі відповів Саша на питання друга.Він прекрасно знав, що друг мав рацію тому намагався тримати відстань, щоб відразу не розколотися. 
-Саша я серйозно. – всеж більш серйозним голосом сказав Сергій.Ти просто так не приходиш сюди і не напиваєшся. Зважаючи на обставини останніх місяців від початку навчального року ти сидиш тут тільки якщо це стосується Ірини або вас обох. 
-Ти маєш рацію. –вирішив все ж здатись Саша, адже не було ніякої загадки, яку б не розгадав його друг. Тай який сенс був приховувати все, якщо він сам зателефонував другові,щоб поговорити. –Сьогодні Ірині виповнилось 16-ть. Коли я йшов до Беати я…я побачив її з іншим і не стримався тому підійшов і вдарив його. Після цього Ірина сказала, що не хоче бачити мене, а вже через два уроки…Вона прийшла до мого кабінету і без пояснень просто поцілувала мене. 
На розповідь Саші його друг тільки подивився на нього і нічого не відповів. Він знав, що його Саша може бути дивним і витворяти необ’яснимі вчинки, але ця дівчина. 
-Ви точно підходите одне одному. – тільки й сказав Сергій після чого видав тихий смішок з надією, що це відверне увагу друга. 
-Сергію тепер не до жартів.– тільки й буркнув Саша навіть не подивившись на друга, а натомість замовив собі ще одну склянку віскі. 
-А пити не вихід. – недавши випити йому чергову порцію віскі наголосив Сергій. Він розумів, що якщо він ближчим часом не поговорить з Іриною в яку так закоханий Саша всім може бути непереливки. Розплатившись за Сашу він допоміг встати йому і повів до свого авто, щоб відвести додому. Завівши мотор він набрав номер сестри Саші і коли вона підняла трубку попросив прийти до квартири Саші оскільки з’явились деякі проблеми. Коли Сергій приїхав разом з Сашом то Беата вже чекала їх біля входу. 
-Привіт. – тільки і встиг привітатись Сергій коли вийшов з авто. Відчинивши задні дверцята він помалу вийняв Сашу з авто, який ледь тримався на ногах. 
Побачивши брата в такому стані Беата тільки зітхнула. Щоб не стояти на місці вона допомогла Сергієві довести його до квартири. Вклавши його вони залишили відпочивати, а самі пішли на кухню. 
-Нам потрібно щос ьробити. – запропонував Сергій запаливши цигарку. Випустивши клубок диму він почав думати, що далі робити, поки Беата ставила каву. Він розумів, що якщо вони не допоможуть Сашові все може бути ще гірше. 
-Я уважно слухаю тебе. –сівши за стіл відповіла на його слова Беата. Її теж все це почало доставати,але що робити вона теж незнала.
-Потрібно поговорити з ними обома. Якщо до нього не дійде те, що він повинен забути її томущо вона не кохає його то потрібно буде поговорити з нею щоб вона йому це особисто сказала.– вивів висновок Сергій і знов затягнув, після чого струсив попіл з цигарки в попільничку. 
-Ти хоч розумієш як йому буде?– обурено запитала Беата. Хоч їй не подобався план друга її брата, але на даний момент в неї не було інших пропозицій тому вона повинна була змиритись. Від роздумів як допомогти братові її відволікла голосна музика, яка лунала з його кімнати. Переглянувшись з Сергієм вони швидко побігли туди, а коли прийшли побачили напівголого Сашу,який танцював на ліжку. Він був без сорочки і в самих штанях. А в його руках звідкись взялась пляшка скотчу. 
-Ідіот. – не витримавши цього шоу Беата виключила музику і пішла забирати пляшку. – Тобі що не досить?!– видершись на ліжко вона забрала пляшку і вклавши його вже вдруге пішла з кімнати з словами:”Я згодна на твій план,хоч провина буде на тобі за те що йому буде погано.”…
Спогади
Прокинувшись Саша відчув страшенний головний біль. Йому здавалось що його надто сильно вдарили важким предметом по голові минулого вечора, з якого він нічого не пам’ятав. Єдине, що він знав напевне це те, що вчора його поцілувала Ірина. І це був не сон. Що до решти вечора він майже нічого не пам’ятав. Віскі і цигарки…музика…Ірина… 
Прийнявши душ і випивши таблетку від похмілля Саша попрямував на роботу куди йому зараз так не хотілось іти. Адже там був його біль і те прекрасне кохання.Купивши по дорозі каву він намагався згадати вчорашній день, який був неначе… Але навіть кава не допомагала. В голові був тільки її поцілунок. Та ніжність і тепло, той біль і страждання. Йому хоч і було погано зараз, але він не міх уявити що було з Іриною після вчорашнього коли вона просто німо пішла і залишила його. Про що вона думала і чи не жаліла про те що зробила після всього. 
Тільки-но він ввійшов до учительської як його помітив директор. Сашові не потрібні були проблеми тому він намагався зробити вираз обличчя як зазвичай, але маска явно підводила його. 
-Саша потрібно, щоб типровів урок у 10-Б класі, оскільки Оксана Іванівна знов на лікарняному.. –тільки й сказав директор, після чого пішов залишивши Сашу. Подивившись на годинник він побачив, що залишилось дві хвилина до дзвінка. Відчинивши свій кабінет він залишив так куртку, а сам швидко попрямував на урок де повинен був заміняти. Щось йому підказувало, що там його чекає сюрприз про який він нездогадувався. Але зрозуміти самого себе він просто не міг. Єдине що він знав напевне це те, що він повинен піти туди і не тому, що його туди направив директор, а тому що його туди щось манило. Ввійшовши він оминув всі парти і підійшов до вчительського столу, але ставши біля нього він побачив…Ірину. І знову її краса, і знов її погляд, і знов та маска. Саша навіть не знав, що і сказати. Давши знак всі сіли і він теж присів навпроти неї. 
Він згадав усе. І нетільки її поцілунок. Те як йому було погано і він не міг витримати всього цього.Чому вона змушує його страждати. Саша намагався не дивитись на неї, незвертати уваги, але нічого не міг з собою зробити. Вона так і манила його. Її солодкий сміх і дзвінкий голос, який нагадував колокольчики. Хоч зсередини його з’їдав біль, але кінчики губ зігнулись у посмішці. Як він не переконував себе у думках, що все це ненпраильно, але він не міг. Не міг не заглянути у її очі,щоб щераз потонути у їхній глибині. 
Ірина не повинна була помітити його біль. В пошуках виходу він все ж вирішив сховатись за маскою байдужості, але сам прекрасно знаючи, що в очах вона зможе віднайти правду. Ці сорок п’ять хвилин були найдовшими в його житті. За цей час він все згадав…він з усіх сил намагався не думати про Ірину, але не міг. Спогади, які були пов’язані з нею надто врізались в пам'ять. Він прекрасно розумів, що тепер вона була для нього всім на світі. Без неї він просто помре…Він рахував кожну минуту, кожну секунду до кінця уроку, щоб нарешті почути дзвінок.Але це було не тільки його порятунок, але й покарання. Саша не знав коли ще побачить її. Як тільки-но він почув дзвінок то миттю вибіг з класу і попрямував до кабінету, але вже на сходах його спіймала Беата, яка була розлючена поведінкою на уроці.   
-Ти що зглузду з’їхав?! – обурено сказала Беата.Вона була ладна вбити брата за те, що він витворяв на уроці.
Йому було байдуже до того, що йому скаже сестра, але він навіть не розумів причину її злості. 
-Беата я тебе не розумію. Може ти поясниш, що я не так зробив? – з легкою іронією вголосі запитав Саша. 
-Ідіот! – не витримавши вона взяла його за руку і потягла до його кабінету де вона завжди мала можливість кричати на свого брата. І не тільки. Іноді вона навіть давала зрозуміти що не дивлячись на те що він старший за неї, він так само може получити під зад. 
-Беата. – намагався звернути на себе увагу Саша, але його сестра ходила з угла в угол намагаючись заспокоїтись. Йому нічого не залишалось тільки зачекати поки вона прийде в себе і потім щераз спитати що її так розізлило. Схрестивши руки на грудях він сперся на стіну й із іронією спостерігав за Беатою. Коли вона нарешті зупинилась його тіло мимовільно напружилось. 
-Саша ти можеш мені пояснити одну просту річ? – підійшовши до нього запитала Беата. В думках вона була ладна роздерти брата на маленькі шматочки,щоб не мати з ним проблем від яких їй було не пособі. –Якого ти чорта весь урок дивився на Ірину? Невже ти не помічав насмішки дітей чи ти вже остаточно нікого не помічаєш окрім неї?! 
На аргументи сестри він не знав, що сказати тому просто вирішив зачекати. Поки він вдавав мовчазливого хорошого братика подумки намагався відшукати ті моменти де б він помітив насмішки дітей.Але їх не було. Він прекрасно знав, що його сестра мала рацію… 
Не дочекавшись кінця дня Саша пішов у парк де хотів подумати що потрібно далі робити. Він вже розумів,що закоханий в Ірину і від того нікуди втекти, але що робити якщо твоя сестра проти а друг не розуміє…Залишався тільки один вихід. Діяти…