Занурюючись у кохання

В дитинстві всі нервують, коли не можуть дістати щось, коли воно високо знаходиться, вставали навшпиньки аби здаватись вищим за подружку, щоб стояти попереду неї, чомусь завжди хотілось бути дорослішими.
Зараз я немовби знову ступила на стежку дитинства, але не намагаюсь бути старшою, просто можу провести паралелі між деякими речами, відчуваю підтримку, опору, коли я уже який раз падатиму, надійно буду утримана «на плаву» ;А ще дуже цікава річ: коли ти стаєш навшпиньки, щоб поцілувати Його і ще зовсім трошки, але ніяк… і він схиляється тобі назустріч…Мммм, солодка мить насолоди…
А вам колись говорили, що ваша посмішка причарувала і вона дуже гарна? Ні?Бажаю, щоб на вашому шляху зустрілась така людина, яка б помітила це, а якщо так, то вам неймовірно пощастило.
Зовсім недавно я попалась в капкан долі, в яку, до речі, не дуже і вірила. Можливо це і спонтанність, але саме цю незрозумілу спонтанність називають фатум. Ніколи не могла б подумати, що буду, в прямому розумінні цього слова, літати.
Довгі прологи нудні і мало кому цікаві. Читачеві хотілося б вести діалог, а не читати «монологи Гамлета». І так, що відчували ви, коли зустрічали особливу людину?Ні, вона ззовні в принципі нічим не відрізняється від інших:у неї немає крил, німба і подібних речей, хіба ваша уява дозволить повішати весь цей комплект на неї. Ви, як би то сказати, ходили як після бурхливої безсонної ночі і тут «бац!» яскравий спалах, який відбив образ у вашій пам’яті, що буде важкувато стерти, запевняю вас) Що ви робите далі? Намагаєтесь повернути «образ» до реальності, тобто відчути «бах!» знову усілякими можливими способами. Ну, там чудовий настрій, типу випадковий проникливий погляд, жарт, який би явно таємно вас видав. Так парадоксально звучить «явно випадково». Але це так, з одного боку ми хочемо залишитись у «затінку», бо переживаємо через подальший розвиток подій, а з іншого – хотілося б, щоб «об’єкт» все ж хоч трішки, але здогадувався про ваш маленький ядерний «бах!». Далі ви бажаєте проводити все більше часу з «елементом», що призводить до пришвидшення реакції поділу, знайти хоч якусь дурненьку причину щоб все так само побачити людинку, до якої так тягне. Не всі розуміють, що це є насправді, т.я. ця «хвороба» на початковій стадії походить на хвороби таких глобальних епідемій як «кохання» та «дружба». Основні симптоми проявляються протягом 7 днів. В усіх медичних довідниках усіх міжгалактичних та земних країнах є застереження про перше: «Хвороба невиліковна». Це мабуть сама приємна хвороба, під дією вірусів якої ти отримуєш від «половинки» різноманітні «ласощі»: поцілунки, ніжні погляди, обійми, пестощі…
А тепер про головне. Не завжди виходить так, що він поруч… Що ж робити? Ти дні рахуєш до зустрічі, а як подумаєш про переведений термін у хвилини серце рветься геть з грудей, що вже говорити про секунди, де тоді його шукати? Особисто я роблю таким чином: сьогодні я говорю, що побачусь з ним завтра, хоча день зустрічі лиш за 2 тижні, наступного дня аналогічно, накручуючи себе так, що найсолодший день наближається швидшими темпами. А ваші методи ефективно діють проти логічної думки людського мозку?Зможуть затьмарити здоровий глузд? Хоча, про який здоровий глузд може іти мова, це смішно? Коли вірус рішуче крокує твоїм організмом поступово блокуючи дію «сірої речовини», то хворий здатен на такі вчинки, які важко просто уявити.
Картина виходить приголомшуюча: хворий на вигляд ніби здоровий, навіть краще виглядає від інших, продуктивність праці вища. Хоча існують деякі винятки, але знову ж, ні однин з них не погіршує стану «зараженого»:немає апетиту, безсоння, деяка збудливість протягом дня, надлишок енергії, прискорене серцебиття, але нічим не нагадує аритмію.
Головна відмінність цієї хвороби – вона не є інфекційною і виникає з нічого, сама по-собі. Це чудово скажу вам я. Чому? Та все просто, людина,що захворіла нею, відкриває в собі щось нове, бачить світ інакше, знаходить сенс там, де раніше його не було.