Вiтерець

Татко у Вітерця дуже сильний. Він може навіть з коренем вирвати високе дерево. Але рідко це робить. Частіше він робить по-іншому. Наприклад, в дуже сильну спеку може принести жадану прохолоду.

Ще він допомагає деревам звільнитись від сухих гілок, а восени – від сухого та пожовклого листя. А ще татко Вітер може розігнати великі хмари і стане сонячно.
Вітерець теж так хотів би, але він ще невеличкий. І все ж таки теж щось може.
Сьогодні вранці він помітив два  невеличких жовтеньких пакетика. Вони нерухомо лежали на землі, як два жовтих папірця.

Вітерець дихнув в них і вони миттєво перетворились у дві жовтенькі кульки. Вітерець почав кружляти їх по колу наче жовтеньких курчаток. Це було смішно і дуже цікаво.
Вітерець пишався тим, що це він таке зробив, і ще довго бавився цими “курчатами”. Аж доки не з’явився татко Вітер. Він сказав: “Треба знати міру, займись чимось іншим”.  Татко сильно дмухнув на  “курчаток” і дві жовтенькі кільки опинилися на дереві.

Вітерець зітхнув і побіг собі далі. Він розчистив від жовтих листочків стежку в саду. Якою чистою і гарною вона стала!  Помітив білу пір’їнку. Ось з ким можна погратися!  Вітерець дмухнув на неї і пір’їнка зависла у повітрі.  Тільки-но вона зібралася сісти на стежку, Вітерець знову почав тихенько дмухати на неї. І пір’їнка затанцювала над стежкою, намов балерина на сцені. Вітерець довго милувався тим танком. Йому було чим пишатись. Він все робив так, як  вчив тато:  треба з задоволенням виконувати все, що робиш. Тоді і досягнеш такої майстерності, як у тата Вітра.

Але треба було ще розчесати травичку, звільнити  її від сухого листя. І ще зробити багато інших справ.

Вже сутеніло. Вітерець згадав ще одну пораду Вітра: якщо хочеш бути сильним, треба добре відпочити. На те й ніч, щоб набратися сил.

Аж ось і татко: захиталися верхівки великих дерев, зашелестіло листя. Вітер підхопив Вітерця, і вони разом полетіли додому, за річку, за ліс. Ще трішечки погомоніли з деревами та кущами -  і все стихло. Всі сплять.