Як гуляли три пакетика й обгортка

Якось я спостерігала цікаву картину.

По асфальту вітер ганяв три пакетики: один маленький рожевий, ще один звичайний прозорий і третій – великий жовтий з двома піднятими ручками. Вітер так надіймав його, що він так і крутився з піднятими ручками.

Разом з ними крутилася й обгортка з – під морозива, такий собі невеличкий яскравий пакетик.

Усі вони разом  весело ганялися один за одним.

Але  раптом вітер посилився. Він підняв всі три пакетики у повітря й закинув їх через бордюр на зелений газон. Вони чудово виглядали : рожеве, прозоре й жовте на зеленому жваво кружляли по колу.

А ось маленький пакетик – обгортка зачепився за бордюр і наче стояв навшпиньки, заглядаючи на газон, де було так весело його друзям.

Вітерець тут, під бордюром, був тихішим, він час від часу дмухав на маленький пакетик, наче намагався його підняти на газон. Тільки нічого у нього не виходило. Від цього вітерця лише здавалося, що пакетик важко дихає, не маючи сили піднятися на газон.

Так продовжувалося якийсь час.

Раптом… таке навіть важко придумати для звичайних пакетиків… вітер сильніше зачепив  великого жовтого пакетика з ручками, і він, як велика кулька з ручками, помчався на асфальт, підчепив собою пакетика з – під морозива й підкинув його через бордюр на газон. І вже той, яскравий та блискучий, носився разом з усіма по зеленій галявині.

Тим часом жовтий пакетик і сам застряг на тому ж місці, де стояв раніше пакетик з – під морозива.

Проте стояв він там недовго. Ще один сильний подих вітра – і жовтий пакетик опинився на газоні разом з усіма.

Дивні речі іноді можна спостерігати із звичайними предметами!